Незалежна Українська держава

 

 

Початок новітнього конституційного ІІ11І1І процесу в Україні пов'язується з прийняттям Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Декларація проголосила «державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Крім проголошення державного суверенітету України Декларація містить низку важливих положень з утвердження незалежної демократичної української державності, диференційованих за десятьма розділами: І. Самовизначення української нації. II. Народовладдя. III. Державна влада. IV. Громадянство Української РСР. V. Територіальне верховенство. VI. Економічна самостійність.VII. Економічна безпека.VIII. Культурний розвиток. IX. Зовнішня і внутрішня безпека. X. Міжнародні відносини.

Декларація проголосила: народ України єдиним джерелом державної влади в Республіці; верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території; недоторканність території УРСР в існуючих кордонах; здійснення державної влади в Республіці за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; гарантування усім громадянам УРСР прав і свобод, передбачених Конституцією УРСР і нормами міжнародного права; економічну самостійність і захист усіх форм власності; забезпечення екологічної безпеки, національно-культурного відродження українського народу; право УРСР на власні Збройні Сили; намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках; суверенну міжнародно-правову суб'єктність УРСР; визнання переваги загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 року прийняла Акт проголошення незалежності України, в якому урочисто проголосила: «Незалежність України та створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення». Акт поклав початок існуванню сучасної незалежної Української держави. Здійснюючи Акт, Верховна Рада 12 вересня 1991 року ухвалила Закон «Про правонаступництво України», що визнавав чинність Конституції УРСР 1978 року до прийняття нової Конституції України, перетворював Верховну Раду УРСР на Верховну Раду України, встановлював кордони України, визнавав громадянами України всіх осіб, які постійно проживали на території України на момент прийняття Акта проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року Акт проголошення незалежності України було підтверджено на всеукраїнському референдумі. На цій підставі 5 грудня 1991 року Україна заявила, що вважає стосовно себе Договір 1922 року про утворення СРСР недійсним і нечинним.

Декларація про державний суверенітет України, як записано в ній, «є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод».Через гостру політичну боротьбу в країні, протистоянь різних гілок влади прийняття нової Конституції України затяглося і вона прийняла її пізніше від усіх колишніх союзних радянських республік.

До прийняття нової Конституції в Україні продовжувала бути чинною Конституція Української РСР 1978 року, до якої вносилися зміни і доповнення з тим, щоб привести її у відповідність до положень Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення незалежності України. Внаслідок внесення до Конституції у різний час багатьох неузгоджених між собою змін і доповнень вона перетворилася на внутрішньо суперечливий документ і не відповідала новим політичним реаліям, особливо щодо співвідношення законодавчої і виконавчої влади в державі. Виникла потреба у встановленні тимчасового (до прийняття нової Конституції України) конституційного правопорядку.

8 червня 1995 року було укладено Конституційний Договір між Президентом України і Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України». У преамбулі Договору зазначається, що його сторони дійшли згоди про таке: «На період до прийняття нової Конституції України організація та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування здійснюються на засадах, визначених Законом «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні», який Верховна Рада України схвалила 18 травня 1995 року більшістю голосів народних депутатів України».

Структуру Договору складають вісім розділів, які у подальшому стали основними елементами структури нової Конституції України: І. Загальні положення. II. Верховна Рада України. III. Президент України. IV. Уряд України — Кабінет Міністрів України. V. Суди України. VI. Прокуратура України. VII. Місцеві органи державної виконавчої влади та місцеве самоврядування в Україні. VШ. Заключні положення. У Заключних положеннях, зокрема, встановлювалося: «Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування і діє до прийняття нової Конституції України» (ст. 60); «Законодавство України діє в тій частині, що не суперечить нормам цього Закону. До прийняття нової Конституції України положення чинної Конституції України діють лише в частині, що узгоджується з цим Конституційним Договором. Визнати за необхідне створення належних умов для прискорення та успішного завершення конституційного процесу в Україні з тим, щоб прийняти нову Конституцію України в строк не пізніше одного року з дня підписання цього Конституційного Договору» (ч. І—III ст. 61).

Договір, по суті, був тимчасовою Конституцією України. Він закріплював найважливіші принципи конституціоналізму: народного суверенітету; поділу влади; верховенства права; демократизму; місцевого самоврядування; пріоритетності прав і свобод людини; політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя тощо. У подальшому вони стали основою нової Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року відповідно до положень Конституції Української РСР 1978 року Верховною Радою України кваліфікованою більшістю голосів. Урочисте підписання тексту Конституції Президентом України і Головою Верховної Ради України відбулося 12 липня 1996 року. Офіційно оприлюднена Конституція була 14 липня 1996 року.

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: