Політичні права і свободи

 

Політичні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості громадян брати участь у громадському і політичному житті країни. Політичні права і свободи, які називаються також публічними правами і свободами, є однією з двох основних груп конституційних прав і свобод поряд з особистими (громадянськими) правами. До політичних прав і свобод, закріплених Конституцією України, належать: право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36, 37); право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38); право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39); право на звернення (ст. 40).

Наділення політичними правами і свободами пов'язується з належністю до громадянства України. У деяких державах окремими політичними правами (наприклад, правом обирати на виборах до органів місцевого самоврядування) можуть користуватися особи без громадянства та іноземні громадяни (останні — зазвичай лише на основі взаємності, за домовленістю між державами). Політичні права і свободи проголошені у Загальній декларації прав людини 1948 року і закріплені в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року, до яких приєдналася Україна.

Право на свободу об'єднання у політичні партії та громад ські організації — це право громадян України вільно утворювати політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Є одним із найважливіших політичних прав і закріплено в конституціях майже всіх демократичних держав, здебільшого як свобода об'єднань або свобода асоціацій (від лат. associatio — сполучення, з'єднання). Свобода об'єднання у політичні партії та громадські організації полягає в тому, що для їх утворення не вимагається чийого б то не було дозволу. Політичні партії і громадські організації утворюються у реєстраційному порядку. З усієї багатоманітності громадських організацій Конституція України виокремлює професійні спілки, закріплюючи право громадян України на участь у них: «Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів...» (ч. З ст. 36). Конституція України встановила, що «Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій» (ч. 4 ст. 36), «Усі об'єднання громадян рівні перед законом» (ч. 5 ст. 36). Закріплюючи право громадян України на свободу об»єднання у політичні партії та громадські організації, Конституція України водночас встановила, що воно здійснюється «за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших  людей» (ч. 1 ст. 36). У статті 37 Конституції України встановлено низку обмежень щодо утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій: «Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються» (ч. 1); «Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань» (ч. 2); «Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також: на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях» (ч. 3). Конституція наголосила, що «Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку» (ч. 4 ст. 37). Докладно правове регулювання утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій в Україні здійснюється законами України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року, «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року, «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року та іншими.

Право брати участь в управлінні державними справами — це сукупність політичних прав громадян України, що визначають їх юридичні можливості брати участь у вирішенні важливих державних і суспільних справ. Згідно з Конституцією України включає право громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів влади: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» (ч. 1 ст. 38). Доповнюється рівним правом доступу громадян України до служби в органах державної влади та органах місцевого самоврядування: «Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також; до служби в органах місцевого самоврядування» (ч. 2 ст. 38). Найважливішим політичним правом громадянина України, як складовою його права брати участь в управлінні державними справами, є виборче право — право обирати та обиратися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, брати участь у референдум мах. Докладно про це право йдеться у наступній главі.

Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітин ги, походи і демонстрації визначається також як свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій або як свобода маніфестацій. Суть цієї свободи полягає в тому, що на проведення відповідних заходів не потрібний попередній дозвіл органів влади і вони не обмежуються за місцем і часом. Конституція України встановила, що «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування» (ч. 1 ст. 39). Правове регулювання різних заходів щодо реалізації цього права має свої особливості. Для проведення зборів у закритому приміщенні не потрібні ні дозвіл органів влади, ні їх сповіщення, а для проведення зборів під відкритим небом — мітингу — потрібне завчасне сповіщення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про майбутні збори, їх час і місце проведення, тематику, прізвища організаторів, передбачуване число учасників. До проведення походів і демонстрацій встановлюються жорсткіші вимоги. Органам влади надається право: затверджувати маршрут руху; контролювати час початку і кінця заходу; обмежувати число учасників заходу; застосовувати оточення учасників заходу і фізично впливати на них у разі порушення громадського порядку; забороняти мітинг, похід чи демонстрацію в місцях, що мають важливе значення для нормального функціонування міського транспорту, і запропонувати проведення їх в іншому місці. Крім того, що це право є правом збиратися мирно, без зброї, Конституція України встановила також наступні обмеження щодо його реалізації: «Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей» (ч. 2 ст. 39). Можливі також: додаткові обмеження права проводити збори, мітинги, походи і демонстрації в умовах надзвичайного або воєнного стану.

Право на звернення — це право людини направляти самостійно або спільно з іншими людьми письмові звернення чи особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів з проханням  (пропозицією) вирішити те чи те питання. Право на звернення, яке визначається також як право петицій (від лат. р etitio — прохання), передбачене більшістю сучасних конституцій. За змістом звернення можуть бути заявами, скаргами, клопотаннями, пропозиціями. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи цих органів зобов'язані у встановленому законом порядку розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь. У Конституції України право на звернення закріплено у такій формі: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк» (ст. 40). Порядок подання і розгляду звернень визначається Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року. Здійснення права на звернення, ставлення органів влади та їх посадових осіб до звернень громадян — уважний розгляд і вирішення по суті чи формальне реагування на них — є показником реального демократизму суспільства і поваги влади до громадян.

Одним із найважливіших політичних прав є право на свободу думки і слова, що в сучасних конституціях, у тому числі в Конституції України, розглядається як особисте право.

 

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: