Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

 

Важливим засобом захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина в демократичних державах є інститут уповноваженого з прав людини — спеціально обраної чи призначеної посадової особи для здійснення контролю за додержанням прав людини і громадянина органами публічної влади . Такі посадові особи і відповідний інститут мають різні назви: омбудсман (швед. о mbudsman, від о mbudo — представник) — у скандинавських країнах; Парламентський комісар у справах адміністрації — у Великій Британії; Народний захисник — в Іспанії і Колумбії; Уповноважений з громадянських прав — у Польщі; Уповноважений Державних Зборів з прав громадян — в Угорщині; Адвокат народу — в Румунії; Посередник — у Франції. Загальні назви посадової особи з такими функціями — «уповноважений з прав людини» або «парламентський уповноважений з прав людини». В Україні така посадова особа має назву «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини».

Уповноважений з прав людини зазвичай призначається парламентом, іноді — президентом чи урядом. Вперше інститут уповноваженого з прав людини (омбудсмана) виник у Швеції 1809 року, коли Актом про форму правління парламенту було надано право обирати омбудсмана для здійснення нагляду за дотриманням законодавства. Згодом такий інститут набув поширення в багатьох інших країнах. Обсяг повноважень уповноваженого з прав людини в різних країнах неоднаковий. В одних країнах він здійснює контроль забезпечення прав і свобод людини і громадянина, в інших — взагалі контролює додержання законності в діяльності органів виконавчої влади, у третіх поряд з цим контролює додержання законності також в органах місцевого самоврядування і в судах, включаючи забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений з прав людини здійснює контроль за додержанням прав людини і громадянина і веде розслідування порушень у цій сфері. У більшості країн будь-яка особа може звернутися до нього безпосередньо зі скаргою на порушення його прав. Нерідко уповноважений з прав людини розглядає такі скарги вже після того, як вичерпані всі інші законні способи захисту прав. Однак самостійно вирішити справу він зазвичай не може. Уповноважений з прав людини не може приймати владних, тобто обов'язкових до виконання, рішень. Виявивши порушення прав особи внаслідок недогляду чи зловживань, він вказує на це відповідному органу чи посадовій особі і пропонує їх усунути, а в разі відмови може звернутися до суду або до парламенту.

Уповноважений з прав людини діє не тільки за скаргами осіб, а й з власної ініціативи. Він аналізує стан справ у сфері прав людини і громадянина в країні і доповідає про це парламенту, пропонуючи вжити відповідних законодавчих заходів. Для здійснення  його функцій уповноважений з прав людини наділяється певними правами. Він може перевіряти документи відповідних органів, бути присутнім на їх засіданнях, отримувати відповідні довідки тощо.

Через відсутність в уповноваженого з прав людини владних повноважень ефективність його роботи залежить передусім від ставлення і ступеня поваги органів влади до закону і громадянина. У демократичних державах для вирішення того чи того питання у сфері прав людини буває достатньо тільки привернути до нього увагу органів влади і громадськості.

Зазначене про уповноваженого з прав людини допомагає краще зрозуміти значення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Такий інститут встановлено Конституцією України. Як зазначалося вище  Конституція закріпила право людини («кожного») звертатись за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. З ст. 55). Згідно з Конституцією, повноваження з призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні належить до компетенції Верховної Ради України (п.17 ст. 85).

Докладно правовий статус українського омбудсмана визначено Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року. Згідно із законом Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — «посадова особа, яка здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі» (ст. 1). Сферою компетенції та діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами (ст. 2). До його компетенції не входять відносини між громадянами.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, є: 1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; 2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами; 3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; 4) сприяння приведенню законодавства про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; 5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; 6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; 7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу (ст. 3).

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається строком на п'ять років (ст. 5).

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їхніх представників, народних депутатів України, а також за власною ініціативою. При розгляді звернення він відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення, направляє його за належністю в органи, до компетенції яких належить розгляд справи, та контролює розгляд звернення або відмовляє у подальшому його розгляді. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Відповідно до закону Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен реагувати на порушення положень Конституції, законів України, міжнародних договорів України щодо прав і свобод людини і громадянина. Актами такого реагування є його звернення (конституційне подання, подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб). Конституційне подання вноситься до Конституційного Суду України з приводу вирішення питання про відповідність Конституції України правових актів України, офіційного тлумачення Конституції та законів України. Інші подання направляються для вжиття у місячний строк відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та їхніми посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.

Загалом ефективність інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні є невисокою. Передусім через відсутність у такої посадової особи вагомих владних повноважень, дієвих засобів впливу на порушників прав і свобод, масовості звернень до неї щодо захисту прав і свобод за невеликого штату співробітників і відсутності мережі регіональних відділень. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, як і подібна посадова особа в інших країнах, виконує переважно контрольну й інформаційну, а не захисну функції.

 

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: