Поняття та ознаки Органу державної влади

Для розкриття змісту поняття органу державної влади потрібно спершу з'ясувати сутність та особливості державної влади. Останнє зробити досить складно через багатоманітність форм вияву і засобів здійснення державної влади, її взаємозв'язків з іншими формами влади, наявності різних дослідницьких підходів у трактуванні влади. Розкриття сутності та особливостей державної влади доцільно здійснити через з'ясування її співвідношення з владою взагалі і політичною владою, зокрема.

Влада взагалі є вольовим відношенням між людьми, тобто таким відношенням, за якого одні люди можуть проводити свою волю стосовно інших людей, за необхідності нав'язуючи її допомогою тих чи тих засобів. Такими засобами можуть бути сила, авторитет, право, інформація, психологічний вплив, грошові кошти тощо. Залежно від засобів здійснення влади розрізняють її основні види — економічна, соціальна, політична, духовно-інформаційна. Найважливішою особливістю політичної влади є те, що головним засобом її здійснення виступає право. Якщо економічну владу умовно можна назвати «владою грошей», соціальну — «владою соціальних благ», духовно-інформаційну — «владою інформації», то політичну — «владою права». Це зовсім не означає, що політична влада скрізь і завжди здійснюється тільки за допомогою права, однак право є головним засобом її здійснення.

Другою особливістю політичної влади є те, що її здійснення стосується керівництва та управління суспільством. Ця особливість випливає із самої суті політики, яка є діяльністю щодо керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. Відповідно до цих особливостей політична влада — це реальна здатність одних людей проводити свою волю щодо керівництва та управління суспільством за допомогою права.

Норми права є встановленими або санкціонованими державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов'язковими правилами поведінки. Дотримання і виконання норм права забезпечується шляхом переконання і державного примусу. Держава не тільки встановлює норми права, а й виступає головним гарантом їх виконання. Тому державна влада є найважливішою формою політичної влади.

Політична влада здійснюється не тільки державою, а й іншими політичними інститутами — політичними партіями, громадськими організаціями, засобами масової інформації, органами місцевого самоврядування. Відповідно виокремлюються влада держави, політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації («четверта влада»), органів місцевого самоврядування як форми політичної влади. На відміну від державної влади, яка здійснюється спеціальним апаратом, має загальний характер і поширюється на всю територію держави і суспільство в цілому, влада політичних партій і громадських організацій здійснюється лише в межах цих партій та організацій, а влада органів місцевого самоврядування поширюється лише на певну частину території держави. Якщо державна влада здійснюється спеціальним апаратом, то політична влада у недержавних формах здійснюється значною мірою на громадських засадах.

Норми права як засіб регулювання суспільних відносин і здійснення політичної влади передбачають наявність примусу щодо їх дотримання. Носієм такого примусу є лише держава, інші політичні інститути легальний примус застосовувати не можуть (органи місцевого самоврядування примус можуть застосовувати тільки у разі делегування державою їм відповідних функцій і повноважень).

Специфіка державної влади, отже, полягає в тому, що вона: по-перше, здійснюється спеціальним апаратом; по-друге, поширюється на всю територію держави; по-третє, наділена монополією на прийняття законів та застосування примусу. З урахуванням цієї специфіки державну владу можна визначити як політичну владу, яка здійснюється спеціальним апаратом і наділена монопольним правом встановлювати загальнообов'язкові правила поведінки та застосовувати примус для забезпечення їх виконання.

Структурними одиницями державного апарату є органи держави, або органи державної влади. Терміни «орган держави» і «орган державної влади» зазвичай використовуються як тотожні, хоча між ними можна знайти певні змістовні і формальні відмінності, відповідно до яких в одних випадках доцільніше вживати термін «орган держави», або «державний орган», а в інших — «орган державної влади».

Орган держави — це організований певним чином колектив громадян або громадянин, які здійснюють завдання та функції держави. Завдання та функції держави здійснюють усі без винятку органи держави, однак не всі вони можуть бути віднесені до однієї із трьох гілок державної влади — законодавчої, виконавчої чи судової. Органами держави, які не належать до жодної із гілок державної влади, є, наприклад, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Рада національної безпеки і оборони України. Такі органи здійснюють здебільшого контрольні функції. Декотрі із державних органів, наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, взагалі не мають вагомих владних повноважень. Усі такі органи можна визначати як органи держави (державні органи), а органами державної влади і водночас органами держави (державними органами) вважати ті, що належать до однієї із трьох гілок державної влади — Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, міністерства, судові органи, або повноваження яких поширюються на всі три гілки влади (Президент України). Поняття «орган держави», отже, можна розглядати як ширше за обсягом щодо поняття «орган державної влади», що само по собі не заперечує можливості використання термінів «орган держави» і «орган державної влади» як тотожних.

У Конституції України використовується тільки термін «орган державної влади». Водночас у прийнятих на її основі законах України використовується також; термін «державний орган». Так, у Законі України «Про Центральну виборчу комісію» від ЗО червня 2004 року ЦВК визначається як «державний орган» (ч. 1 ст. 1). У Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року виокремлено розділ IV «Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства». Такими органами є, зокрема, Президент України, Комісія при Президентові України з питань громадянства, Міністерство закордонних справ України.

Орган держави характеризується такими основними ознака ми: утворення у встановленому Конституцією і законами України порядку; визначеність функціонального призначення завданнями і функціями держави; наділення державно-владними повноваженнями; діяльність у визначених законом процедурно-процесуальних формах; фінансування за рахунок коштів державного бюджету.

Кожний орган держави має свій правовий статус, у межах якого він виступає від імені держави та за її дорученням, є офіційним представником держави. Основними елементами право вого статусу органу держави є: офіційна назва; порядок утворення; завдання і функції; територіальний масштаб діяльності; обсяг і характер повноважень у конкретних галузях діяльності; форми організації і методи діяльності; форма правових актів, що є обов'язковими до виконання підпорядкованими органами, службовими особами і громадянами; джерела фінансування; підстави, види та міра юридичної відповідальності; наявність певної внутрішньої структури; наявність статусу юридичної особи. Ці елементи закріплюються в актах, що встановлюють правовий статус органів держави: Конституції України, законах України про окремі органи держави, регламентах, що визначають внутрішню організацію і порядок діяльності державного органу.

Органи держави класифікуються за різними підставами. За функціональним призначенням розрізняють органи законодавчої (загальнонаціональний парламент, законодавчі органи суб'єктів федерації та автономій), виконавчої (глава держави, уряд, місцеві державні адміністрації) і судової (суди) влади. Органи виконавчої влади є органами державного управління. За способом форму вання органи держави можуть бути виборними (парламент, президент) або призначуваними (уряд, місцеві державні адміністрації). За характером повноважень органи держави поділяються на органи загальної компетенції, які відають усіма або багатьма галузями державного управління (уряд, місцеві державні адміністрації), та органи спеціальної компетенції (міністерства, державні комітети, державні служби). За масштабом діяльності та обсягом компетенції органи держави поділяються на центральні і місцеві. Компетенція центральних органів поширюється на всю територію держави, місцевих — тільки на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці. У більшості країн органами держави є лише центральні органи, які діють у масштабі всієї країни (глава держави, парламент, уряд), відповідні органи суб'єктів федерації та автономій, їхні представники на місцях та суди. Представницькі органи влади на місцях та їх виконавчі органи розглядаються лише як органи місцевого самоврядування. У соціалістичних країнах органами держави є всі представницькі установи та їх виконавчі органи — до сільської ради включно. За складом органи держави можуть бути колегіальними (наприклад, парламент) та одноособовими (наприклад, глава держави), а за по рядком прийняттярішень — колегіальними і єдиноначальними. Органи держави класифікуються також залежно від підзвітності і відповідальності, правових підстав виникнення тривалості функціонування, структури, джерел фінансування тощо.

 

⇐ Предыдущая35363738394041424344Следующая ⇒

Поделиться: