Система та види органів державної влади України

 

У своїй сукупності органи держави утворюють систему, яка характеризується організаційною та функціональною єдністю. Організаційна єдність системи органів держави полягає у тому, що одні органи формуються іншими, відносини між: ними ґрунтуються на принципах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності. Функціональна єдність системи органів держави полягає у спільності їхніх завдань і функцій, їх взаємодії у процесі функціонування. Система органів держави встановлюється конституцією, а органи держави, про які у тій чи тій формі йдеться у конституції, є конституційними.

Система органів держави залежить від географічного, національного, ідеологічного та інших чинників. У демократичних державах системотворчим принципом щодо органів держави є принцип поділу влади, згідно з яким функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними органами, за того, що єдиним джерелом влади визнається народ. Згідно з цим принципом розмежовуються гілки законодавчої, виконавчої і судової влади та відповідні органи, основними з яких є парламент, уряд і суди, встановлюються функціональні зв'язки між ними. Система органів держави, що ґрунтується на принципах народного суверенітету і поділу влади, отримала назву централізовано-сегментної.

У соціалістичних країнах система органів держави ґрунтується на принципі єдності влади, згідно з яким органами державної влади вважаються тільки представницькі органи у масштабі всієї країни і в коленій її адміністративно-територіальній одиниці. Інші органи держави вважаються лише органами державного управління, правосуддя, контролю тощо, але не влади. Відповідно розрізняються органи державної влади та органи державного управління, для позначення сукупності яких використовується формулювання «органи державної влади та управління». Так, у Конституції Української РСР 1978 року, як і в Конституції СРСР 1977 року, термін «органи державної влади» використовувався для позначення представницьких органів — Рад народних депутатів. Уряд визначався як «вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади» (а не орган виконавчої влади). Для позначення виконавчих і розпорядчих органів використовувався термін «органи державного управління».

Система органів держави, що ґрунтується на принципі єдності влади, згідно з яким державна влада виходить з одного найвищого її органу, отримала назву моноцефальної (від гр. monos — один і сеphale — голова).

За організаційної та функціональної єдності системи органів держави колений із їх основних видів, якими є органи законодавчої, виконавчої і судової влади, має специфічні риси, що, визначаються порядком формування, обсягом компетенції, організаційними і правовими формами діяльності тощо, і становить окрему підсистему системи органів держави. Такі підсистеми, своєю чергою, можуть мати окремі ланки, які визначаються за функціональною, територіальною та іншими ознаками.

Виокремлені на основі принципу поділу влади законодавча, виконавча і судова гілки влади не вичерпують усієї багатоманітності видів державної влади. У науці конституційного права є теорія контрольної влади, згідно з якою контрольна влада виступає однією із гілок державної влади в системі поділу влади, що існує поряд із гілками законодавчої, виконавчої і судової влади. Суб'єктами контрольної влади вважаються конституційний суд, рахункова палата, уповноважений з прав людини та інші подібні органи держави, що виконують функцію контролю і організаційно відокремлені від інших гілок влади. Специфіка діяльності органів контрольної влади вбачається у тому, що вони не встановлюють загальнообов'язкових правил поведінки, не займаються управлінською діяльністю і не розглядають конкретних кримінальних справ, цивільних, трудових та інших спорів, як це роблять, відповідно, органи законодавчої, виконавчої і судової влади, а займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ. Зазвичай вони лише доповідають про результати розслідувань і перевірок іншим органам держави, які вживають відповідних заходів до порушників. Самі органи контрольної влади не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і організацій і, як правило, жодних покарань призначати не можуть.

Теорія контрольної влади поглиблює наукові знання про специфіку діяльності наділених тільки контрольними функціями і повноваженнями органів держави і знайшла своє відображення в конституціях деяких держав. Так, Конституція Швеції (Акт про форму правління 1974 року) містить окрему главу «Контрольна влада», в якій закріплено різні форми контролю діяльності органів державної влади та їх посадових осіб.

Офіційна конституційна доктрина деяких держав Латинської Америки (Бразилії, Колумбії, Нікарагуа та ін.) визнає наявність виборчої влади як незалежної і самостійної публічної влади, що існує поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою. Суб'єктами виборчої влади є громадяни, які наділені виборчими правами і становлять виборчий корпус. Організаційно виборча влада виявляється у створенні в цих країнах спеціальних виборчих трибуналів, які розглядають спори щодо виборів. У науковій літературі з конституційного права йдеться також про установчу владу, під якою розуміється право народу безпосередньо або шляхом утворення спеціальних установчих зборів приймати конституцію і встановлювати тим самим основи організації суспільства і держави.

Відповідно до принципу поділу влади виокремлюються основні види органів державної влади, якими є органи законодавчої, виконавчої і судової влади. В Україні такими органами є: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; центральні органи виконавчої влади України; місцеві державні адміністрації; Конституційний Суд України; суди загальної юрисдикції. Конституційно-правовий статус цих органів докладно аналізуватиметься у подальшому, тут доцільно обмежитися їх загальною характеристикою.

Верховна Рада України, згідно з Конституцією України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст. 75).

Кабінет Міністрів України, згідно з Конституцією України, є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113). До системи центральних органів виконавчої влади України, згідно з Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року, входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (п.1).

Місцева державна адміністрація, згідно із Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року, є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також; реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ч. З, 4 ст. 1).

Конституційний Суд України, згідно з Конституцією України, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ч. 1 ст. 147).

Судами загальної юрисдикції, згідно із Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року, є суди, що здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства (ч. 2 ст. 1).

Крім зазначених, до системи органів державної влади України входять такі органи, які не належать до жодної із гілок державної влади. Такими органами є: Президент України; Центральна виборча комісія; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення; Прокуратура України.

Президент України, згідно з Конституцією України, є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102).

Центральна виборча комісія, згідно із Законом України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року, є постійно діючим колегіальним державним органом, який діб на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України (ч. 1 ст. 1).

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»» від 3 березня 2005 року, є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами (ч. 1 ст. 1).

Прокуратура України, згідно з Конституцією України, становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, по в'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 121).

Третю групу органів у системі органів державної влади України складають ті органи, які створюються і діють при інших органах державної влади або функціонально з ними пов'язані. Такими органами є: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Рахункова палата України; Рада національної безпеки і оборони України; Національний банк України; Вища рада юстиції.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, згідно із Законом України «Про Уповноваженого Верховної Раді України з прав людини» від 23 грудня 1997 року, є посадовою особою, яка здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі (ст. 1).

Рахункова палата, згідно із Законом України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року, є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй (ч. 1 ст. 1).

Рада національної безпеки і оборони України, згідно з Конституцією України, є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України (ч. 1 ст. 107).

Національнийбанк України, згідно із Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року, є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (ч. 1 ст. 2).

До відання Вищої ради юстиції, згідно з Конституцією України, належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів (ч. 1 ст. 131).

Зазначений перелік органів державної влади України не є вичерпним. Складовими системи органів державної влади України є також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет міністрів Автономної Республіки Крим. Можливе виокремлення державних органів як елементів структури інших органів.

⇐ Предыдущая36373839404142434445Следующая ⇒

Поделиться: