Функції і повноваження Верховної Ради України

Компетенція парламенту — це сукупність юридично встановлених функцій і повноваження і повноважень парламенту, що визначають його місце в системі державних органів. Іноді до компетенції парламенту чи іншого державного органу відносять також предмети його відання — питання, які згідно із законом може і повинен вирішувати державний орган. Компетенція парламенту залежить від форми державного правління, форми державного устрою, типу політичного режиму, історичних умов, співвідношення соціальних і політичних сил в країні та інших чинників.

Залежно від обсягу компетенції розрізняють три види парламентів: з абсолютно необмеженою компетенцією, з обмеженою компетенцією і консультативні. Парламенти з абсолютно необмеженою компетенцією мають право приймати рішення з будь-яких питань. У конституційних актах предмети їх відання і повноваження не визначаються. Такими є, наприклад, парламенти Великої Британії, Греції, Ірландії, Італії, Нової Зеландії, Японії.

Обмеження компетенції парламентів може бути абсолютним або відносним. За абсолютно обмеженої компетенції парламенту конституційно визначається перелік тільки тих питань, з яких парламент може приймати закони та інші рішення, решта питань належать до компетенції інших органів державної влади, передусім уряду і глави держави. Типовим прикладом країни з абсолютно обмеженою компетенцією парламенту є Франція, Конституція якої визначає досить обмежене коло питань, з яких парламент може приймати закони, а питання, що не входять до сфери законодавства, регулюються актами вищих органів виконавчої влади — глави держави та уряду. Французьку модель абсолютно обмеженої компетенції парламенту сприйняли деякі африканські франкомовні країни, що в минулому були колоніями Франції. Відносно обмежена компетенція парламенту характерна для федеративних і децентралізованих унітарних держав, де компетенція центральних органів влади конституційно обмежена правами суб'єктів федерації й автономних утворень.

Консультативні парламенти — це вищі консультативно-дорадчі органи держави, що діють в деяких мусульманських країнах з монархічною формою правління — Бахрейні, Катарі, Кувейті, Об'єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії. Консультативний парламент формується здебільшого шляхом призначення і самостійно видавати закони не може.

За досить широкого обсягу конституційних повноважень Верховної Ради України вона є парламентом з абсолютно обмеженою компетенцією. Визначаючи перелік повноважень Верховної Ради України, Конституція України водночас встановлює, що вона може здійснювати тільки конституційні повноваження: «Верховна Рада України здійснює також; інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання» (ч. 2 ст. 85).

Загальний вияв компетенція парламентів знаходить у їхніх функціях: законодавчій, фінансовій, установчій, контрольній, судовій, зовнішньополітичній. Ці функції є узагальненими основними напрямами діяльності парламентів і саме як функції у конституціях не визначаються. У межах кожної із функцій парламенти наділяються низкою повноважень. Розрізнення функцій має умовний характер, окремі повноваження парламентів можуть бути складовими кількох функцій.

Законодавча функція є основною функцією парламенту. Вона знаходить свій вияв у наділенні парламенту повноваженнями з прийняття законів, у тому числі основного закону — конституції, внесення до них змін, визнання їх такими, що втратили юридичну силу, скасування або призупинення їхньої дії. Конституція України закріплює такі повноваження Верховної Ради України як першорядні. Згідно з Конституцією до законодавчих повноважень Верховної Ради України належить: 1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції; 3) прийняття законів; 15) прийняття Регламенту Верховної Ради України; 37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї (п. 1, 3, 15, 37 ч. 1 ст. 85).

Парламент є органом загальної компетенції, до відання якого належать усі питання, що підлягають законодавчому регулюванню. Характерною особливістю Конституції України є встановлення докладного переліку питань, які визначаються виключно законами України, отже, є предметами відання тільки Верховної Ради України. Згідно з частиною першою статті 92 Конституції «Виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; 3) права корінних народів і національних меншин; 4) порядок застосування мов; 5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; 6) основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічна безпека; 7) правовий режим власності; 8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; 9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів; 11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; 13) територіальний устрій України; 14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; 15) засади місцевого самоврядування; 16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст; 17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; 18) правовий режим державного кордону; 19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації; 20) Організація і проведення виборів і референдумів; 21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України; 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них».

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України «Виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, *х види і типи; 2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; 3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів; 4) порядок використання і захисту державних символів; 5) державні нагороди; 6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; 7) державні свята; 8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. Законом України оголошується амністія».

Основними повноваженнями парламенту — складовими його фінансової функції є затвердження державного бюджету, контроль його виконання, встановлення державних податків і зборів. До фінансових повноважень Верховної Ради України згідно з Конституцією України належить: 4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; 14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; 35) затвердження кошторису Верховної Ради України (п. 4, 14, 35 ч. 1 ст. 85). Докладно фінансові повноваження Верховної Ради України визначаються наведеним вище пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України.

Установча функція парламентів полягає у тому, що вони тією чи тією мірою формують інші державні органи, обирають чи призначають їх посадових осіб. Роблять це парламенти або самостійно, або затверджуючи кандидатуру, запропоновану іншим вищим органом державної влади, або надаючи згоду на її призначення. До установчих повноважень парламентів можна віднести і їх право призначати вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Установчі повноваження Верховної Ради України є досить широкими. Згідно з Конституцією України до них належить: 7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією; 12) призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; 12 ^і) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; 16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; 17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; 19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України; 20) призначення на посаді, та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; 25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; 26) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України; 27) обрання суддів безстроково; 28) призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим; ЗО) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування; 35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження структури апарату Верховної Ради України (п. 7, 12, 12^і, 16-21, 25-28, 30, 35 ч. 1ст. 85).

Установча функція Верховної Ради України реалізується нею також у власних межах — у разі обрання Голови Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника, затвердження переліку комітетів, обрання їх голів, створення тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій тощо.

Контрольна функція парламентів полягає у здійсненні ними контролю за діяльністю державних органів і посадових осіб. Такий контроль здійснюється у багатоманітних формах, у тому числі у формі заслуховування звітів, затвердження програм діяльності тощо. Наслідком контролю може бути дострокове припинення повноважень державного органу чи посадової особи. Об'єктом парламентського контролю найчастіше виступає уряд, в окремих випадках він може поширюватися на президента та судову владу. До контрольних повноважень Верховної Ради України, визначених статтею 85 Конституції України, належить: 8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції; 11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та закону; 17) заслуховування щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні; 25) висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади; 28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; 33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією та законом; 34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України (п. 8, 10, 11, 13, 17, 25, 28, 33, 34 ч. 1).У межах деяких із зазначених повноважень можуть використовуватися різні форми парламентського контролю, зокрема: контрольна діяльність комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України; запити народних депутатів України; заслуховування Верховною Радою України звітів Кабінету Міністрів України; прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, наслідком чого є відставка Кабінету Міністрів України; парламентські слухання тощо.

Судова функція парламентів охоплює їхні повноваження у сфері судової влади. Такі повноваження парламентів мають здебільшого опосередкований стосунок до здійснення правосуддя, безпосередньо судовими функціями парламенти наділяються рідко. До повноважень парламентів у сфері судової влади можна віднести їх право вирішувати в порядку імпічменту питання про притягнення до судової відповідальності президента, у деяких країнах — також інших вищих посадових осіб держави — за вчинені ними правопорушення, право обирати чи призначати суддів, оголошувати амністію. До повноважень Верховної Ради України у сфері судової влади згідно з Конституцією України належить: 26) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України; 27) обрання суддів безстроково (п. 26, 27 ч.1 ст. 85). Ці повноваження водночас є складовою установчої функції Верховної Ради України. Як зазначалось вище, Конституція України встановила, що амністія оголошується законом України (п.3 ст. 92). Це означає, що повноваження оголошувати амністію належить до компетенції Верховної Ради України. Усунення Верховною Радою України Президента України з поста в порядку імпічменту опосередковано означає прийняття нею рішення про притягнення його до судової відповідальності за вчинення державної зради або іншого злочину.

Складовими зовнішньополітичної функції парламентів є повноваження щодо ратифікації і денонсації міжнародних договорів, оголошення стану війни й укладення миру, перебування іноземних військ на території держави, використання збройних сил за межами країни, входження держави до міжнародних об'єднань і воєнних союзів тощо. До таких або безпосередньо з ними пов'язаних повноважень Верховної Ради України згідно зі статтею 85 Конституції України належить: 9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; 22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; 31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію; 32) надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України (п. 9, 22, 23, 31, 32 ч. 1).

Виокремлення основних функцій Верховної Ради України є лише способом систематизації її повноважень і не охоплює усіх конституційних повноважень парламенту України. Стаття 85 Конституції України наділяє Верховну Раду України також іншими повноваженнями, які не можуть бути з усією визначеністю віднесені до однієї із зазначених функцій. До таких повноважень належить: 2) призначення всеукраїнського референдуму з питань про зміну території України; 5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 24) встановлення державних символів України; 29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж; районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів; 36) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності (п. 2, 5, б, 24, 29, 36 ч. 1).Частина цих повноважень, наприклад, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, затвердження загальнодержавних програм, можуть розглядатись і як установчі. За досить широкого обсягу конституційних повноважень Верховної Ради України вона є парламентом з абсолютно обмеженою компетенцією, оскільки може здійснювати тільки ті повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Припинення повноважень парламенту конкретного скликання відбувається із закінченням строку, на який його було скликано, або достроково. Дострокове припинення повноважень парламенту може здійснюватись главою держави, з ініціативи самого парламенту або за результатами референдуму. Конституція України встановила, що «Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання» (ч. 1 ст. 90).

Згідно з Конституцією України дострокове припинення повноважень Верховної Ради України Президентом України можливе у трьох випадках: «Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції; 2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головна Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України» (ч. 2, 3 ст. 90). Юридичного змісту таких консультацій Конституція не визначає.

Конституція України містить застереження щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України: «Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України» (ч. 4, 5 ст. 90).

Можливості дострокового припинення повноважень Верховної Ради України з її власної ініціативи (саморозпуску Верховної Ради України) або за результатами всеукраїнського референдуму Конституція України не передбачає.

 

⇐ Предыдущая44454647484950515253Следующая ⇒

Поделиться: