Застосування технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог

Невід'ємним правом кожної держави є вжиття заходів, необхідних для захисту життя та здоров'я населення, тва­ринного та рослинного світу, забезпечення інших важли­вих публічних інтересів. Це вимагає застосування відповід­них регламентів та стандартів, які у разі їх застосування до імпортних товарів являють собою адміністративний, нетарифний метод державного регулювання ЗЕД.

Існування значних розбіжностей між національними вимогами та стандартами об'єктивно утруднює міжнарод­ну торгівлю. Окрім того, національні вимоги та стандарти можуть використовуватися для обмеження доступу на ри­нок товарів з певних країн або іноземних товарів загалом, створюючи, таким чином, перешкоди (технічні бар'єри) для торгівлі. Цим зумовлено регулювання застосування таких заходів в рамках COT.

Стаття 20 ГАТТ дозволяє країнам-членам вживати за­ходів, необхідних для захисту життя та здоров'я людини, тварин або рослин, за умови, що такі заходи не є дискри­мінаційними або не становлять прихованого протекціоніз­му. Існують також дві угоди COT, спеціально присвячені правилам застосування національних вимог та стандартів: Угода з технічних бар'єрів у торгівлі та Угода з санітарних та фітосанітарних заходів.

Угода з технічних бар'єрів у торгівлі має на меті забез­печити, щоб технічні регламенти та стандарти не створю­вали надмірних перешкод для міжнародної торгівлі. Згідно з цією Угодою:

- визнається право країн застосовувати ті стандарти, які вони вважають належними;

- країни заохочуються використовувати міжнародні стандарти у разі, коли вони є належними, проте це не ви­магає від них з необхідністю змінювати власний рівень за­хисту;

** встановлюється кодекс найкращої практики щодо підготовки, впровадження та застосування стандартів, що розробляються центральними органами державної влади;

- засуджуються будь-які методи оцінки відповідності, які надають товарам, що виробляються на внутрішньому ринку, невиправдані переваги;

- країни заохочуються взаємно визнавати процедури оцінки відповідності; таким чином, продукт може бути оцінений на предмет відповідності стандартам країни- імпортера у країні, де цей товар виробляється;

- від усіх країн-учасниць вимагається створення націо­нальних інформаційних центрів для забезпечення доступ­ності інформації про технічні регламенти та стандарти у зручній формі.

Подібні принципи закладені і в основу Угоди про сані­тарні та фітосанітарні заходи, яка стосується забезпе­чення безпеки продуктів харчування та здоров'я тварин та рослин. Відповідно до цієї Угоди:

- країнам дозволяється встановлювати власні стандар­ти, однак ці стандарти мають бути науково обґрунтова­ними;

- стандарти мають застосовуватися лише тією мірою, якою це є необхідним для захисту життя та здоров'я люди­ни, тварин або рослин, і не повинні бути засобом вибірко­вої або невиправданої дискримінації між країнами, в яких превалюють ідентичні або схожі умови;

- країни заохочуються до використання міжнародних стандартів, керівництв або рекомендацій, якщо такі існу­ють, однак вони можуть застосовувати заходи, в результаті яких досягається вищий рівень захисту, коли це є науково обґрунтованим;

- в основу санітарних або фітосанітарних заходів має бути покладена відповідна обставинам оцінка ризиків для життя або здоров'я людей, тварин або рослин, причому здійснювана з врахуванням методів оцінки ризиків, роз­роблених відповідними міжнародними організаціями (кон­цепція належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту). Країни можуть використовувати «принцип запо­бігання» -підхід «безпека насамперед» у випадках недостат­ності відповідного наукового обґрунтування;

- країни зобов'язуються визнавати санітарні або фіто- санітарні заходи інших країн-учасниць як еквівалентні, якщо країна-експортер об'єктивно демонструє країні- імпортеру, що її заходи забезпечують належний рівень са­нітарного або фітосанітарного захисту країни-імпортера;

- компетентні органи держав-членів повинні забезпе­чувати завчасне повідомлення про прийняття нових або зміну існуючих санітарних або фітосанітарних регла­ментів, а також засновувати національні інформаційні цен­три для забезпечення інформування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність», товари, що імпортуються в Украї­ну, повинні відповідати вимогам, встановленим згідно із санітарними, ветеринарно-санітарними, фітосанітарними заходами та технічними регламентами відповідно до зако­нодавства України. Застосування до імпортних товарів відповідних стандартів та вимог здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію та сертифікацію», законів України від 17 травня 2001 р. «Про стандартизацію» та «Про підтвердження відповідності», Закону України від 1 груд­ня 2005 р. «Про стандарти, технічні регламенти та проце­дури оцінки відповідності». Згідно з ст. 18 Декрету, відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалі­зується на території України, стандартам, що діють в Ук­раїні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним Державним комітетом України з питань техніч­ного регулювання та споживчої політики (Держспожив- стандартом України) або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації. Підтвердження відповід­ності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється згідно з законом.

Держспоживстандарт України або акредитований в ус­тановленому порядку орган із сертифікації включає серти- фіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі:

1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продоволь­чої сировини, супутніх матеріалів, або

2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

Реалізація харчових продуктів, виготовлених із засто­суванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, су­путніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сер­тифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповід­ності, виданого або визнаного Держспоживстандартом Ук­раїни або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації.

Органи митного контролю здійснюють митне оформ­лення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Держспоживстандарт України здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.

Особливості ввезення об'єктів санітарних, фітосанітар- них, ветеринарних заходів встановлені законами України від 6 вересня 2005 р. «Про безпечність та якість харчових продуктів» (розділ VII), від 17 липня 1997 р. «Про держав­не регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», від ЗО червня 1993 р. «Про карантин рослин», від 26 груд­ня 2002 р. «Про насіння і садивний матеріал», від 25 черв­ня 1992 р. «Про ветеринарну медицину» та ін.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: