Умови зовнішньоекономічного договору

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного до­говору фіксуються в його умовах. Модель зовнішньоеконо­мічного договору, що забезпечує належний захист його сторін, визначена Положенням про форму зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201. Це Положення засто­совується при укладанні договорів купівлі/продажу то­варів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Пункт 1 Положення має таку редакцію: « До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сто­рони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не поз­бавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважа­тися таким, що не укладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

- назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;

- преамбула;

- предмет договору (контракту);

- кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

- базисні умови поставки товарів (приймання-здаван- ня виконаних робіт або послуг);

- ціна та загальна вартість договору (контракту);

- умови платежів;

- умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);

- упаковка та маркування;

- форс-мажорні обставини;

- санкції та рекламації;

- урегулювання спорів у судовому порядку;

- місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін».

У свою чергу, пункт 2 Положення встановлює, що «за домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визна­чатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умо­ви залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розванта­ження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, мит­них зборів, різного роду захцрні застереження, з якого мо­менту договір (контракт) поч;инає діяти, кількість підпи­саних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін.

Такий поділ умов зовнішньоекономічного договору на умови, «які повинні бути передбачені>> у ньому та «додат­кові» викликає заперечення з точки зору його теоретичної обґрунтованості та практичного значення. Перелік умов першої групи не можна тлумачити як перелік істотних умов зовнішньоекономічного договору, тобто таких умов, які є необхідними і достатніми для того, щоб договір вва­жався укладеним і, відповідно, здатним породити права та обов'язки його сторін^[6]. Істотними умовами господарсько­го договору є умови, визнані такими за законом (але не підзаконним актом) чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повин­на бути досягнута згода; у будь-якому разі сторони зобов'­язані погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 2-3 ст. 180 ГК)^[7].

Авторитетною є точка зору, згідно з якою не можна вста­новлювати мету виділення істотних умов за межами загаль-

новизнаного - того, що вони є необхідними й достатніми для досягнення угоди, і залежно від мети визначати значимість відповідних умов^[8]. Відтак закріплена Положенням диферен­ціація за значимістю умов зовнішньоекономічного догово­ру уявляється безпідставною. Відзначимо також неко­ректність віднесення до умов договору преамбули договору та його реквізитів, як-от: місця, дати його підписання тощо.

Міністерство економіки України вказувало на те, що Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) закріплює «рекомендації щодо форми кон­тракту»^[9]. Тобто сторони мають право відступати від при­писів Положення в частині переліку і послідовності дого­вірних умов (власне п. 1 Положення вказує на те, що сторо­ни договору (контракту) можуть погодитися про інше щодо викладення умов договору, якщо така домовленість не поз­бавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов). Водночас вимоги Положення щодо змісту окремих умов зовнішньоекономічного договору є обов'язковими до виконання суб'єктами ЗЕД.

Розглянемо особливості змісту окремих розділів зовніш­ньоекономічного договору, що визначені Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), при­діляючи при цьому увагу приписам українського законо­давства (які застосовуватимуться до договору у разі підпорядкування його праву України, а щодо норм публіч- но-правового регулювання - незалежно від компетентного правопорядку договору) та актів міжнародного права (на­самперед, Віденської конвенції ООН про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів 1980 p.), а також підходам практики міжнародної торгівлі.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: