Державні закупівлі в сфері зовнішньоекономічної діяльності

В Україні питання державних закупівель регулює За­кон України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Згідно зі ст. 5 зазначе­ного Закону вітчизняні та іноземні учасники беруть участь у процедурі закупівлі на рівних умовах відповідно до по­ложень цього Закону, за винятком випадків, коли застосо­вуються положення ст. 6 цього Закону. Стаття 6 Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кош­ти» передбачає застосування преференційної поправки як способу надання замовником переваги вітчизняному вироб­нику при визначенні переможця процедур закупівель шля­хом застосування відсоткової межі до ціни його тендерної пропозиції у порівнянні з найбільш вигідною серед пода­них у розмірах, встановлених цим Законом. Так, замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправ­ки до її ціни, за умови, що очікувана вартість предмета за­купівлі не перевищує суми, еквівалентної: для товарів — 200 тис. євро; для послуг - 300 тис. євро; для робіт - 4 млн євро.

Розмір преференційної поправки повинен становити 10 відсотків ціни тендерної пропозиції.

У разі, якщо предметом закупівлі є послуги чи роботи, що здійснюються на території України, замовник має пра­во вимагати від іноземного учасника, який бере участь у процедурі закупівлі, виконання цих послуг чи робіт з ви­користанням вітчизняних сировини, матеріалів та робочої сили.

У разі, якщо предметом закупівлі є сільськогосподарсь­ка продукція вітчизняного виробництва, участь у тендерах можуть брати виключно вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники.

Зазначені норми не суперечать підходам COT, оскільки головний акцент у вимогах до регулювання державних за­купівель наразі здійснюється на транспарентності закупі­вельних процедур, а не на наявності преференцій для вітчизняних постачальників, оскільки такі преференції не приховуються.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Чим відрізняються економічні та адміністративні методи державного регулювання ЗЕД?

2. У чому полягає сутність тарифного та нетарифно- горегулювання ЗЕД? Якими є основні правила застосуван­ня тарифних та нетарифних методів?

3. Що таке мито? Які види мита застосовуються в Ук­раїні?

4. Що таке Митний тариф України?

5. Розкрийте поняття та метод визначення митної вартості товару.

6.3 якою метою і за якими критеріями визначаються країна походження товару?

7. Що таке вантажна митна декларація?

8. За яких умов та у якому порядку застосовується ліцензування зовнішньоекономічних операцій?

9. Чим відрізняються автоматичне та неавтоматич­не ліцензування?

10. Назвіть випадки заборони експорту/імпорту пев­них товарів.

11. Розкрийте принципи застосування технічних, са­нітарних, фітосанітарних тощо стандартів та вимог у зовнішній торгівлі.

12. Що становить сферу державної монополії в ЗЕД?

13. Яким чином забезпечується недискримінація іно­земних суб'єктів господарювання у процедурах державних закупівель?

Розділ IV

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР

§ 1. Поняття та ознаки зовнішньо­економічного договору

Основною правовою формою, що опосередковує господарські зв'язки суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності України та їх іноземних контр­агентів, є зовнішньоекономічний договір.

Чинне українське законодавство оперує кіль­кома близькими за змістом поняттями: зовніш­ньоекономічна угода, зовнішньоекономічний договір, зовнішньоекономічний контракт. Зовніш­ньоекономічна угода доктринально може бути виз­начена як угода, що опосередковує господарську діяльність у сфері міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, інтелектуаль­ною власністю^[2].

Зовнішньоекономічна угода, як і угода (правочин) за­галом, може бути односторонньою, коли для її вчинення є необхідним і достатнім волевиявлення однієї сторони (наприклад, довіреність), та дво- або багатосторонньою, коли для її вчинення необхідним є узгоджене волевияв­лення двох або більше сторін. Дво- або багатосторонні зов­нішньоекономічні угоди є зовнішньоекономічними дого­ворами.

Термін «контракт» вказує на матеріальну форму зовніш­ньоекономічного договору, існування його у вигляді пра­вового документа, в якому зафіксований факт угоди та зміст зобов'язань сторін. У законодавстві України поняття «зов­нішньоекономічний договір» та «зовнішньоекономічций контракт» вживаються як рівнозначні.

Легальне визначення зовнішньоекономічного догово­ру (контракту) міститься в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: це матеріально оформ­лена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спря­мована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяль­ності.

З цього визначення випливають дві кваліфікуючі озна­ки зовнішньоекономічного договору:

1) спрямованість на забезпечення господарської (зовніш­ньоекономічної) діяльності контрагентів (ця ознака визна­чає зовнішньоекономічний договір як різновид господарсь­кого договору);

2) різна державна належність контрагентів (ця ознака пояснює, за яких умов господарський договір набуває міжнародного характеру, стає власне «зовнішньоекономіч­ним»).

Оптимальність критерію різної державної належності (національності) контрагентів, який був притаманний доктрині й практиці Союзу РСР, для встановлення міжна­родного характеру договору не є безспірною. Останнім часом міжнародно-правові документи, а також спеціальні закони України для цілей встановлення міжнародного ха­рактеру договору віддають перевагу іншому критерію - місцезнаходженню комерційного підприємства ( place of business ), під яким розуміють постійне місце регулярно­го здійснення ділових операцій. Така розмежувальна оз­нака використана, зокрема, в Нью-йоркській конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу то­варів 1974 p., Віденській конвенції про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів 1980 p., Гаазькій кон­венції про право, що застосовується до договорів міжна­родної купівлі-продажу товарів 1986 рі, Оттавських конвенціях 1988 р. про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг, Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж 1985 p., а також у Законі України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж».

На користь використання цього критерію (на протива­гу критерію національності) свідчать такі аргументи: а) на практиці використання критерію національності може викликати певні складнощі, оскільки не завжди можливо встановити однозначно національну належність сторони договору, особливо юридичної особи; б) критерій національ­ності має формальний характер, не обов'язково має зв'я­зок з договором та його виконанням. З огляду на це Віденсь­ка конвенція (ст.1 (3)) та інші договори, що уніфікують право міжнародної торгівлі⁴, прямо підкреслюють, що на­ціональна належність сторін не повинна братися до уваги. Згідно з останнім підходом не буде визнаний міжнародним контракт, укладений між фірмами різної національної на­лежності, комерційні підприємства яких знаходяться на території однієї держави. Водночас вважатиметься міжна­родним контракт, укладений між фірмами однієї націо­нальної належності, комерційні підприємства яких знахо­дяться в різних державах.

Для випадків, коли сторона договору має декілька ко­мерційних підприємств у різних країнах (зокрема, і у країні, де знаходиться контрагент за договором) Віденська конвенція (ст.10) передбачає, що до уваги береться те ко­мерційне підприємство, яке, з урахуванням обставин, відо­мих сторонам або передбачуваних ними в будь-який час до чи в момент укладення договору, має найтісніший зв'язок з договором та його виконанням^[3].

Інші ознаки, характерні для зовнішньоекономічних договорів (перетин предметом договору митного кордону, розрахунок у валюті, яка є іноземною хоча б для однієї сто­рони договору, підсудність спорів з договору міжнародно­му комерційному арбітражу тощо), є факультативними. Наявність цих ознак є наслідком міжнародного характеру відповідних договорів, а відтак вони (ознаки) на можуть розглядатися як кваліфікуючі ознаки зовнішньоекономіч­ного договору. Окрім того, ці ознаки присутні не у будь- якому зовнішньоекономічному договорі (не мають універ­сального характеру).                           •

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного до­говору, мають бути здатними до укладання договору відповідно до законів України та/або закону місця укла­дання договору.

Зовнішньоекономічний договір складається відповідно до законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньо­економічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

Статусу (характеру) торгових звичаїв, що широко зас­тосовуються в міжнародному комерційному обороті, набу­вають Принципи міжнародних комерційних договорів, які розроблені Міжнародним інститутом з уніфікації приват­ного права (УНІДРУА) та опубліковані у 1994 р. Ці прин­ципи встановлюють загальні норми для міжнародних ко­мерційних договорів та:

- підлягають застосуванню у разі якщо сторони погоди­лися, що їх договір буде регулюватися цими Принципами;

^ можуть застосовуватися, коли сторони погодилися, що їх договір буде регулюватися « загальними принципами пра­ва» , «lex mercatoria» або аналогічними положеннями;

- можуть застосовуватися для вирішення питання, що виникає у випадку, коли виявляється неможливим встано­вити відповідну норму права, яке підлягає застосуванню;

- можуть застосовуватися для тлумачення та доповнен­ня міжнародних уніфікованих правових документів;

- можуть слугувати моделлю для національного та міжнародного законодавства.

У практиці міжнародного комерційного арбітражу по­ширюється тенденція до застосування Принципів УНІД- РУА навіть за відсутності угоди сторін договору про це.

В силу принципу свободи зовнішньоекономічного підприємництва суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь- які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені зако­нами України (ч. 4 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність»).

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: