Системний підхід до управління

Поняття «система» широко використовується в різноманітних сферах знань, але особливого значення набуло в управлінні в зв’язку з появою нових управлінських завдань у динамічних і не- передбачуваних умовах господарювання.

Система — це множина взаємопов’язаних елементів, що знахо- дяться у відношенні зв’язку один з одним, і утворює притаманну са- ме цій системі цілісність, якісну визначеність і цілеспрямованість.

Під організацією як системою можна розуміти сукупність людсь- ких, матеріальних, технічних та економічних ресурсів, між якими іс- нують економічні, соціальні, управлінські, інформаційні взаємо- зв’язки, які об’єднують зазначені ресурси в єдину цілісну структуру.

Організаційні системи мають такі характеристики:

· цілеспрямованість на досягнення певних цілей функціону- вання;

· складність (система складається з різноманітних підсистем, об’єднаних зв’язками різного характеру, з різним рівнем динаміч-

ності);

· цілісність (вилучення будь-якого елемента із системи при- зводить до зміни всієї системи);

· різнорідність елементів (система включає елементи різних типів — економічні, соціальні, технічні тощо);

· ділимість (кожну систему можна розподілити на підсистеми,

що мають свої окремі завдання);

· емерджентність (властивості всієї системи неможливо виве- сти з властивостей одного або кількох елементів);

· синергія (ефективність взаємного існування та функціону- вання елементів, що входять до складу системи, вище сумарної ефективності існування та функціонування цих елементів).

Отже, під управлінням, з погляду зору системного підходу, розу- міють цілеспрямований вплив на систему, що забезпечує підвищен- ня її організованості, досягнення того чи іншого корисного ефекту.

Системи, у яких відбуваються процеси управління, назива- ються системами управління. Це системи, які призначені для такого впливу на об’єкт управління, який переводить цей об’єкт у бажаний стан та (або) надає параметрам процесам, які здійс- нюються в ньому, певні кількісні та якісні значення.

Система управління в процесі свого функціонування розподі- ляється на підсистему, що управляє, та підсистему, якою керують (рис. 3.1).

Зв’язок підсистеми, що управляє, з підсистемою, що керує, на- зивається прямим зв’язок. Протилежний за спрямуванням зв’язок має назву зворотний зв’язку. Процес виникнення механізму управління та зворотного зв’язку представлено на рис. 3.2.

Ціль — це категорія суб’єктивна, потреба — об’єктивна, ре- зультат — це міра досягнення конкретної цілі, тобто рівень задо- волення потреби. Ціль є конкретним виразом потреби, що сформу- льований на підставі досвіду та визначає функціонування системи. З огляду на це, виникає певний причинно-наслідковий ланцюг — потреба, ціль, функціонування системи, результат (рис. 3.3).

Рис. 3.1. Структура системи управління

Позитивний бік Рух системи, що наці- лений на збереження її

стійкості

Негативний бік Відхилення параметрів системи від норми

Відхилення