У ПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ БЮДЖЕТУ РУХУ ГРОШОВИХ

КОШТІВ І РОЗРАХУНКОВОГО БАЛАНСУ

 

8.1. Бюджет  руху  грошових  коштів:  сутнісна  характеристика, призначення, структура та особливості розроблення.

8.2. Прогнозний баланс: сутнісна характеристика, структура та особливості розроблення.

8.3. Взаємоузгодження основних операційних бюджетів з бюдже- том руху грошових коштів і прогнозним балансом.

 

¨Ключові положення.

¨Терміни й поняття.

¨Завдання для самоперевірки.

¨Завдання для індивідуальної роботи.

¨Література для поглибленого вивчення.

 

Вивчивши матеріал цієї теми, студент знатиме:

— призначення та роль ключових фінансових бюджетів у діяль- ності підприємства;

— інформаційну базу, що застосовується для формування планового та фактичного бюджету руху грошових коштів і роз- рахункового балансу підприємства;

— структуру надходження й витрачання грошових коштів від основної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства;

— класифікацію активів і пасивів балансу; взаємозв’язок між операційними та фінансовими бюджетами з прогнозним балансом;

— технологію складання прогнозного бюджету руху грошових коштів і розрахункового балансу підприємства;

— регламент формування, аналізу виконання та корегування бюджету руху грошових коштів і розрахункового балансу під- приємства,

а також умітиме:

— складати платіжний календар (графік) надходження гро- шових коштів від дебіторів і графік погашення кредиторської заборгованості, прогнозний звіт про рух грошових коштів;

— узгоджувати операційні та фінансові бюджети з розрахун- ковим балансом підприємства.

 

 

Бюджет руху грошових коштів: сутнісна характеристика, призначення, структура та

Особливості розробки

Планування бюджету руху грошових коштів підприємства (далі — БРГК) є одним з найважливіших і відповідальних етапів розробки бюджетів підприємства та бюджетного управління.

БРГК — це кошторис очікуваних надходжень і виплат грошо- вих коштів у процесі господарської діяльності підприємства за певний період. Метою його розробки є визначення необхідного обсягу грошових коштів та збалансованості позитивного та нега- тивного грошових потоків за обсягом і в часі. Надходження гро- шових коштів називають позитивним грошовим потоком, а ви- буття — негативним. Різниця між позитивним і негативним грошовими потоками за кожним видом діяльності називають чи- стим грошовим потоком.

У межах бюджетного управління головне завдання розробки БРГК зводиться не лише до оцінювання різниці між надходженням та витрачанням, а полягає, передусім, у визначенні можливих при- чин нестачі або надлишку грошових коштів і формуванні науково обґрунтованих фінансових стратегій, спрямованих на оптимізацію використання грошових коштів підприємства, отриманих від основ- ної, фінансової та інвестиційної діяльності в досліджуваному періоді часу. Усі підприємства повинні мати в достатній кількості грошові кошти для придбання матеріальних цінностей, оплати рахунків за послуги, виплати заробітної плати працівникам тощо. З одного боку, грошові кошти на рахунку в банку та в касі підприємства — це най- більш ліквідний актив підприємства, але такі грошові кошти є най- менш прибутковими для підприємства, оскільки не беруть участі в процесі генерування доходів. Тому надлишок грошових коштів під- приємства намагаються вкладати в короткострокові фінансові інвес- тиції, які приносять додаткові доходи у вигляді відсотків та водночас можуть бути легко переведені в грошові кошти. З іншого боку, від- сутність чи недостатність грошових коштів на поточному рахунку підприємства свідчить про послаблення фінансової стійкості, оскіль- ки є доказом значного їх дефіциту й може призвести до банкрутства підприємства. Така ситуація може бути викликана значною негатив- ною різницею чистого грошового потоку, коли обсяг надходження коштів дорівнює або менший обсягу повернення позичкових коштів. У цьому разі нові суми позичкового капіталу не повністю викорис- товуються для розвитку підприємства, а плата за них знижує ефек- тивність  його  діяльності.  Недооцінювання  механізму  управління

 

грошовими потоками зумовлює неефективне використання грошо- вих коштів чи формування їх нестачі, що, в свою чергою, познача- ється на платоспроможності підприємства.

Існує два способи складання бюджету руху грошових коштів: ак- тивний і пасивний. За активної стратегії розвитку підприємства ос- новна увага зосереджується на отриманні певного обсягу чистого грошового потоку. За константу беруть грошовий вираз результату фінансово-господарської діяльності підприємства і залежно від па- раметрів константи, планують здійснення господарських операцій за відповідний період. За пасивної стратегії розвитку підприємства ос- новну увагу доцільно зосередити на очікуваних позитивних і не- гативних грошових потоках і вже на їх підставі планувати чистий грошовий потік. БРГК можуть складатися за трьома сценаріями: оп- тимістичний, реалістичний, песимістичний залежно від очікуваного впливу зовнішніх (кредитна, податкова, цінова, соціальна політика держави, ринкова кон’юнктура тощо) і внутрішніх чинників фінан- сово-господарської діяльності та стратегічного плану розвитку під- приємства.

Головним джерелом інформації для розробки БРГК є звіт про рух грошових коштів (форма № 3). Він разом з балансом і звітом про фінансові результати найповнішу інформацію про фінансо- вий стан підприємства, його здатність ґенерувати майбутні пози- тивні грошові потоки погашати свої зобов’язання. Крім того, він дає змогу пояснити причину існування різниці між прибутком у звіті про фінансові результати та грошовими надходженнями й платежами, оцінити грошові та негрошові операції підприємства, що відносяться до інвестиційної та фінансової діяльності.

БРГК повинен включати всі грошові надходження й видатки, які зручно групувати в розрізі трьох видів діяльності: операцій- ної, фінансової та інвестиційної. Така класифікація дає змогу оцінити вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприєм- ства й суму грошових коштів.

На першому етапі складання бюджету руху грошових коштів не- обхідно визначити надходження та виплати грошових коштів за ос- новною діяльністю, оскільки вона є ключовим показником, який ви- користовується для оцінювання здатності підприємства генерувати грошові потоки, достатні для погашення позик, підтримки операцій- ної потужності підприємства, виплати дивідендів і здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування. Операцій- на діяльність підприємства — це основна діяльність, спрямована на виробництво та реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства й забезпечує основну час-

Надходження грошових коштів за договорами страхування

Будь-які інші грошові надход- ження, що не пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства

 

 

тку його доходу, а також інша операційна діяльність, яку не можна кваліфікувати як інвестиційну або фінансову.

Слід зазначити, що одна й та сама операція може бути відо- бражена по-різному, залежно від того, що є основною діяльністю підприємства. Наприклад, доход від реалізації цінних паперів для інвестиційної компанії є доходом від основної діяльності, а для промислових підприємств — це складова інвестиційної діяльнос- ті; доход від реалізації комп’ютера підприємством, що надає по- слуги, є доходом, отриманим від інвестиційної діяльності, а для фірми, яка спеціалізується на торгівлі комп’ютерною технікою — операційною діяльністю.

 

Видатки

–

Грошові виплати працівникам

Виплати грошових коштів за договорами страхування

Надходження           +

 

   

 

 

 

 

 

Рис. 8.1. Надходження і видатки грошових коштів у результаті операційної діяльності підприємства

 

Наступними етапами здійснюється визначення надходження й видатків грошових коштів за інвестиційною та фінансовою діяль- ністю.

Інвестиційна діяльність пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

До 2008 року інвестиційною вважалася діяльність, пов’язана з придбанням і продажем усіх необоротних активів. З 1 січня 2008 року, після набрання чинності нової редакції П(С)БО 27, ситуація змінилася. Тепер основні засоби та нематеріальні активи, які планується продати й для яких виконуються критерії п. 1. розділу ІІ П(с)БО 27, визнають окремою групою необоротних активів — як такі, що утримаються для продажу, вони визнаються запасами, а їх продаж тепер формує доход і витрати не від інвестиційної, а від операційної діяльності. Однак у деяких випадках продаж не- оборотних активів може здійснюватись і без їх переводу до скла- ду запасів, тоді відповідні доходи й витрати продовжують відо- бражати в складі інвестиційної діяльності.

 

 

 

   

 

   

  

 

Рис. 8.2. Надходження й видатки грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності підприємства

 

Фінансовою вважається діяльність, яка приводить до зміни розміру та складу власного та позичкового капіталу підприємст- ва. Розкриття інформації про рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності є важливим, оскільки вона надає дані про можливі вимоги сплатити грошові кошти з боку тих, хто надає капітал підприємству.

 

 

+

-

Надходження                                                  Видатки

 

 

Грошові надходження від емісії акцій або часток у власному капіталі

 

Сплата грошових коштів у результаті викупу власних акцій або часток у капіталі

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8.3. Надходження й видатки грошових коштів у результаті фінансової діяльності підприємства

 

У ході розробки БРГК на основі звіту про рух грошових коштів, структурованого в розрізі різних видів діяльності, необхідно зверну- ти увагу на те, щоб більшість коштів, отриманих у результаті збіль- шення поточних зобов’язань, спрямовувалася підприємством на фі- нансування оборотних активів, а необоротні активи слід фінансувати за рахунок власного капіталу й довгострокових зобов’язань.

Саме такий розподіл коштів забезпечить пропорційне зростання оборотних активів і поточних зобов’язань і дасть змогу стабілізувати показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, запобігаючи погіршенню його фінансового стану.

 

 

Розрізняють два методи визначення грошових потоків:

1) прямий метод, за яким розкриваються основні види надхо- джень чи виплат грошових коштів з розкриттям конкретних дже- рел і напрямів використання;

2) непрямий метод, за яким чистий прибуток (збиток) кори- гується відповідно до впливу: операцій негрошового характеру; змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості; доходів і витрат, пов’язаних з рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

Перевагою прямого методу є те, що він дає змогу оцінити загальні суми надходження й витрачання грошових коштів підприємства в розрізі трьох видів діяльності, що дає можли- вість робити оперативні висновки щодо достатності  коштів для погашення зобов’язань. Саме інформація, отримана за до- помогою прямого методу, використовується для прогнозуван- ня грошових потоків.

Однією з умов фінансового розвитку підприємства є постійне надходження грошових коштів. Проте надлишок вільних грошо- вих коштів свідчить про те, що підприємство ризикує зазнати збитків, пов’язаних з інфляцією та знеціненням грошей, а також з утраченою можливістю вигідного їх розміщення.

Труднощі управління грошовими потоками за умов надлиш- ку вільних грошових коштів зумовлені можливими альтернати- вними варіантами їх використання. Так, перша альтернатива — реінвестувати у виробництво з метою підвищення внутрішньо- го потенціалу (капіталовкладення, підготовка та навчання пер- соналу); друга — інвестувати кошти у фінансові інструменти (акції, облігації тощо) чи виплатити інвесторам у вигляді диві- дендів і (або) підвищити мотивацію працівників підприємства. Кожна з цих взаємодоповнюючих альтернатив надає індивідуаль- не вирішення оптимізаційного завдання щодо оптимального портфеля інвестицій; перепідготовки чи підвищенні кваліфіка- ції працівників; справедливого розподілу коштів між підрозді- лами, що створювали додану вартість, тощо.

За відсутності вільних грошових коштів основні завдання еко- номічного управління підприємством передбачають визначення додаткових зовнішніх джерел короткострокового чи довгостро- ково фінансування, що також не мають однакових алгоритмів їх вирішення.

Оптимізація фінансових планів не обмежується тільки БРГК. Необхідно оптимізувати як поточні операційні бюджети, так і бюджет доходів і витрат, а також прогнозний баланс.

 

Показники БРГК тісно взаємопов’язані з показниками бюджету доходів і витрат (далі — БДіВ) і з такими важливими операційни- ми бюджетами, як бюджет продажу продукції, бюджет виробниц- тва, бюджет товарно-матеріальних запасів, бюджет прямих витрат, бюджет загальновиробничих витрат, бюджет інвестиційних ви- трат, податковий бюджет, основні фінансові документи.

Різниця форматів БДіВ і БРГК полягає в тому, що БДіВ роз- робляється за принципом нарахування. Це означає, що витрати й доходи відображаються на мить їх виникнення, незалежно від да- ти надходження або сплати грошових коштів. У БРГК надхо- дження й виплати, навпаки, відображаються за принципом руху грошових коштів (касовий метод). Саме тому суми отриманого прибутку й грошових коштів не збігаються. Припустимо, що в звітному періоді підприємство відвантажило продукцію й нара- хувало доход, але кошти за продукцію ще не отримало. У цьому разі підприємство визнає суму отриманого прибутку, але грошові кошти за цією операцією на цю мить відсутні. Навіть за умови визнання доходу й отримання грошей в одному періоді часу між ними можливі розбіжності, оскільки підприємство могло витра- тити кошти на погашення заборгованості, купівлю матеріалів та інші потреби. І навпаки, підприємство за підсумками робити є збитковим, але гроші на рахунку є, оскільки був отриманий кре- дит у банку на купівлю необоротних активів.

У процесі розробки основних бюджетів, передусім БРГК ви- користовують два методи:

1) паралельний, коли БРГК і БДіВ складаються одночасно, не- залежно один від одного;

2) послідовний, коли спочатку розробляється БРГК, а згодом відповідно БДіВ і прогнозний баланс.

Відправною точкою для складання БРГК є прогноз обсягів збуту продукції. Лише після формування можливого графіка продажів продукції складається графік надходження коштів від її реалізації.

Параметри фінансових бюджетів змінюються залежно від прийнятих необхідних показників за операційними та допоміж- ними бюджетами, зокрема й бюджетом продажів за різноманіт- ними варіантами (песимістичним, оптимістичним, найбільш про- гнозованим та ін.). І навпаки, зміни, що вносяться до основних фінансових бюджетів, передбачають корегування операційних і допоміжних бюджетів. При цьому керівництвом підприємства можуть бути використані різноманітні стратегії управління, фор- мування, обґрунтування та реалізація яких визначатиметься інди-

 

відуальними характеристиками управлінця (схильністю його до ризику, схильністю до оборони чи наступу), а також внутрішніми та зовнішніми можливостями й загрозами. Наприклад, викорис- тання найоптимістичнішого прогнозу щодо обсягів збуту має на меті використання маркетингових заходів, а отже, і підвищення витрат на збут. Така стратегія також передбачає збільшення обся- гів виробництва за одночасного скорочення загальновиробничих витрат як ефекту від збільшення масштабу виробництва. Ризик полягає в можливому виникненні значних обсягів нереалізованої продукції, що, своєю чергою, призведе до виникнення нестачі необхідних грошових коштів на рахунку підприємства.

Прийняття підприємством планових значень обсягу продажів за песимістичним сценарієм передбачає вирішення питання форму- вання оптимальної собівартості, оскільки із значним скороченням обсягів виробництва можливе неефективне використання техноло- гій, а отже, витрати на одиницю продукції як прямі, так і непрямі можуть зрости. Це, своєю чергою, вплине на обсяг надходження грошових коштів, що може поставити під загрозу реалізацію різ- номанітних капітальних проектів та основних бюджетів.

За умов, якщо в динаміці прогнозних обсягів продажів перед- бачені сезонні чи кон’юнктурні коливання, то відповідно, і у БРГК слід передбачити скорочення надходження грошових кош- тів у міжсезонний період. Стимулювання збуту, зазвичай, здійс- нюється за рахунок цінових змін, тому важливим є формування ефективної цінової політики підприємства щодо взаємовідносин з покупцями, що зумовлює різні обсяги надходження коштів і прогнозування можливої дебіторської заборгованості, з ураху- ванням окремого її виду — безнадійної заборгованості. Напри- клад: структура надходження грошових коштів може бути такою: 50 % обсягів реалізації надходить у кварталі реалізації; 35 % — у наступному кварталі; 10 % — у кварталі, що йде за наступним; 5 % — обсяги безнадійної дебіторської заборгованості.

Ще однією важливою проблемою, яку необхідно вирішити під час складання БРГК підприємства, є оптимізація розміру дебітор- ської заборгованості та вибір оптимальної стратегії поведінки відповідно до стадії життєвого циклу продукту. Передоплата чи надання відстрочки у платежах — це полярні стратегії щодо ско- рочення чи стимулювання продажів. Використання обох цих стратегій необхідне для більш точного складання БРГК.

Подібним чином узгоджуються бюджети поставок матеріалів, сировини, палива тощо з графіками оплати цих поставок, які час- то називають графіками погашення кредиторської заборгова-

 

ності. У разі використання великої кількості різноманітних видів сировини, палива, енергії тощо ці графіки деталізуються й мо- жуть бути ускладнені відповідно до передбачених форм розрахун- ку та інших умов договору.

Поряд із зазначеними графіками погашення заборгованості за матеріали, розробляються й інші графіки: виплат із заробітної плати, відрахування до бюджетів тощо. Для складання графіку виплат із заробітної плати необхідно врахувати дні її виплати (якщо зарплата видається через касу), тобто терміни виплати аван- сів та основної частини заробітної плати. Наприклад, на 15 число здійснюється виплата авансу, а на початок наступного місяця — виплата основної частини заробітної плати.

Таблиця 8.1

БЮДЖЕТ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА (ФОРМА БЛАНКА)

 

Показники	Звітний період	План на наступний період				Усього за наступний період
		І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	IV кв.
Залишок коштів на початок періоду
— Надходження грошових коштів: — надходження від реалі- зації продукції в звітному періоді за попередньою оплатою — надходження  за  раніше відвантажену продукцію (по- гашення дебіторської забор- гованості) — інші надходження (кре- дити тощо)
—витрати грошових коштів: —оплата сировини й ма- теріалів; —оплата праці; —розрахунки з бюджетом; —інші  платежі  операцій- ної діяльності; —виплати за кредитами; — інші  виплати  (інвести- ційні витрати).
Залишок коштів  на  кінець періоду (сальдо)

 

Отже, для ефективного планування діяльності підприємства в підсумку доцільно отримати три основні фінансові бюджети: БДіВ, БРГК і прогнозний баланс. Бюджетом доходів і витрат визначаєть- ся економічна ефективність підприємства, у бюджеті руху грошо- вих коштів безпосередньо планують фінансові потоки, а прогноз- ний баланс відображає економічний потенціал і фінансовий стан підприємства. За відсутності будь-якого з цих трьох бюджетів за- гальна картина планування залишилася б неповною.

 

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: