Прогнозний баланс: сутнісна характеристика, структура та особливості розроблення

 

Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового та майнового стану підприємства за умови вико- нання в інших бюджетах господарських операцій. Мета скла- дання прогнозного балансу — показати наскільки зміниться вартість підприємства в результаті його господарської діяль- ності впродовж бюджетного періоду. За наявності прогнозно- го балансу можна виконувати фінансовий аналіз прогнозних показників балансу за фінансовими коефіцієнтами та оцінюва- ти, як змінюватиметься ліквідність підприємства або структу- ра капіталу тощо.

Складання прогнозного балансу дасть змогу підприємству пе- редбачити окремі несприятливі фінансові проблеми; визначити перспективні джерела фінансування та врахувати важливі обста- вини, що можуть вплинути на функціонування підприємства в прогнозному періоді. Формування прогнозного балансу є заключ- ним етапом розробки загального бюджету підприємства.

Прогнозний баланс складається на підставі операційних бю- джетів, бюджету доходів і витрат, бюджету руху грошових кош- тів, а також балансу на початок бюджетного року.

У практиці планування основні фінансові бюджети не мають за- кріпленого формату, оскільки підприємства під час планування не вдаються до деталей, які враховуються в процесі складання фінансо- вих звітів за результатами діяльності. Однак форми основних фінан- сових бюджетів мають відповідати стандартним підходам до скла- дання фінансових звітів і мати аналогічну їм форму. Отже, структура балансу, що прогнозується, відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату. Вимоги щодо його форми, структури та змісту описує П(С)БО 2 «Баланс».

 

Пригадаємо, що баланс підприємства має вигляд двосторон- ньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається активом, показують склад і розміщення господарських засобів підприємс- тва, а у правій, що називається пасивом, — капітал, забезпечення та зобов’язання підприємства.

Кожна з частин балансу складається з окремих розділів. Актив включає чотири розділи: необоротні активи, оборотні активи, ви- трати майбутніх періодів та самостійно вписуваний розділ — не- оборотні активи та групи вибуття.

Основні засоби

 

Необоротні активи

 

Нематеріальні активи

 

 

Довгострокові фінансові інвестиції

 

Інші необоротні активи

 

 

			Грошові кошти в касі та на рахунках у банках
			Запаси
			Поточні фінансові інвестиції
Оборотні активи
		Дебіторська заборгованість
			Витрати майбутніх періодів

Рис. 8.4. Класифікація активів підприємства

 

У першому розділі активу балансу «Необоротні активи» відо- бражають господарські засоби тривалого використання: немате- ріальні активи, основні засоби, капітальні та довгострокові фі- нансові інвестиції та довгострокову дебіторську заборгованість.

 

У другому розділі активу балансу «Оборотні активи» відо- бражають грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у вико- ристанні, інші активи, призначені для реалізації або споживання впродовж дванадцяти місяців з дати балансу.

У третьому розділі активу «Витрати майбутніх періодів», який має тільки один рядок, відображають витрати, які мали місце впродовж поточного або попередніх  звітних  періодів, але належать до подальших звітних періодів. Це можуть бути авансові орендні платежі, передплата за періодичні видання, витрати на підготовчі роботи в сезонних галузях промислово- сті, оплата торгового патенту.

Четвертий розділ утворює також тільки один показник «не- оборотні активи та групи вибуття, утримувані для продажу», які відповідно до П(С)БО 27 визнаються такими, за умов одночасно- го виконання наведених нижче вимог:

· економічні вимоги очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

· вони готові до продажу в їх теперішньому стані;

· їх продаж, як очікується, завершиться впродовж року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

· умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів.

Пасив балансу відображає загальний капітал підприємства за джерелами його утворення. За ознакою власності загальний капі- тал складається з власного та позичкового. Пасив складається з п’яти розділів: власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокові й поточні зобов’язання, а також доходи майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву балансу «Власний капітал» відо- бражають грошові кошти або інші засоби, вкладені у фірму влас- ником (засновником) для того, щоб можна було розпочати чи продовжити господарську діяльність підприємства.  Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вира- хування його зобов’язань.

Другий розділ пасиву балансу показує забезпечення, які явля- ють собою зобов’язання з невизначеними сумою або часом по- гашення на дату балансу. Забезпечення майбутніх витрат і пла- тежів — це суми, зарезервовані у встановленому порядку з метою рівномірного включення витрат і платежів до витрат або обороту, тобто суми наступної оплати відпусток (зокрема й від- рахування на соціальне страхування) працюючих; щорічної вина-

 

городи за вислугу років; оплати предметів прокату; витрат на спорудження тимчасових будинків і споруд; виробничих витрат на підготовчі роботи в сезонних галузях промисловості тощо.

 

Статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал резервний капітал тощо

 

Розділ 1 пасиву

Забезпечення виплат персоналу

«Власний капітал»

 

Нерозподілений прибуток

 

Джерела власних коштів

 

Розділ 2 пасиву

«Забезпечення майбутніх виплат і платежів»

 

 

Додаткове пенсійне забезпе- чення

 

 

Цільове фінансування та цільове надходження

 

Довгострокові кредити банку     Довгострокові фінансові зобов’язання   Інші довгострокові зо- бов’язання

Розділ 3 пасиву

«Довгострокові зобов’язання»

 

 

Джерела по- зичкових коштів

Розділ 4 пасиву

«Поточні зо- бов’язання»

 

 

Короткострокові кредити банків

 

Розділ 5 пасиву

«Доходи май- бутніх періодів»

 

 

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

 

Поточні зобов’язання за роз- рахунками

 

Інші поточні зобов’язання

 

Рис. 8.5. Класифікація джерел утворення господарських засобів підприємства

 

У третьому та четвертому розділах пасиву балансу відобража- ються відповідно довгострокові й поточні зобов’язання. Зо- бов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслі- док минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Довгострокові зобов’язання — це зобов’язання, які виника- ють у підприємства впродовж операційного циклу (постачання, ви- робництва, реалізації тощо), терміном погашення більше як дванад- цять місяців після дати балансу. Поточні зобов’язання будуть погашені у звичайному порядку операційної діяльності підприємст- ва впродовж дванадцяти місяців від дати балансу.

П’ятий розділ пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» свідчить про доходи, які отримані в поточних або попередніх звіт- них періодах, але належать до наступних періодів.

Для розрахунку прогнозного балансу необхідно, передусім, проаналізувати баланс за попередній рік. При цьому основні по- казники активу й пасиву прогнозного балансу планують у такий спосіб:

·залишок матеріалів визначають, виходячи із запасів на поча- ток року, бюджетів придбання та використання матеріалів;

·залишок готової продукції визначають бюджетом запасів го-

тової продукції;

·дебіторську заборгованість розраховують, виходячи з даних бюджету продажу та графіка очікуваних грошових надходжень;

·залишок грошових коштів переносять з бюджету руху гро- шових коштів;

·потребу в основних засобах визначають на підставі бюджету

капітальних вкладень;

·кредиторську заборгованість на кінець року визначають з урахуванням заборгованості на початок року та відповідних роз- рахунків;

·нерозподілений прибуток — це сума залишку на початку ро- ку та нерозподіленого прибутку бюджетного року.

У практиці фінансового управління є кілька способів моделю- вання прогнозного балансу. Спрощені методи прогнозування ґрунтуються на гіпотезі пропорційності витрат обсягу реалізації з наступним вирівнюванням активів і пасивів шляхом ітеративних розрахунків. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підпри- ємства впливають зміни обсягу реалізації. У разі скорочення об- сягу продажів зменшується сума активів і, навпаки, у разі зрос- тання виникає необхідність у збільшенні суми активів. Метод відсотків передбачає диференціацію активів. Виділяються акти-

 

ви, на які впливають зміни обсягу продажів (їх називають спон- танними), й активи, незалежні від цих змін. Більшість частина ак- тивів залежить від обсягу продажів. Так, дебіторська заборгова- ність, товарно-матеріальні запаси безпосередньо пов’язані зі зменшенням або збільшенням продажу.

Такий розрахунок можливий за задовільного фінансового стану підприємства й аналогічного рівня запасів сировини, дебіторської заборгованості тощо. Якщо ж передбачаються зміни, то відповідно й прогнозовані активи / пасиви визначають з урахуванням відсот- ку їх зростання чи зниження.

Аналогічно визначаються статті пасиву балансу з урахуван- ням змін, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих приведе до зростання показника «нарахована, але не виплачена заробітна плата», зросте також сума «нарахованих податків» че- рез збільшення бази оподаткування.

Якщо сума визначених (розрахованих) пасивів не покриває всі активи, то підприємству необхідно додатково збільшити фонди підприємства на різницю між пасивами та активами. Сума кош- тів, що необхідна підприємству, покривається за рахунок зрос- тання заборгованості або збільшення власного капіталу. У разі визначення джерел фінансування враховують структурну політи- ка з формування капіталу.

Удосконаленням спрощеного методу є метод з використанням операційних бюджетів (продажів, запасів, виробництва, наклад- них витрат та ін.) і наступного вирівнювання «активної» й «пасив- ної» частини балансу за рахунок формування планів залучення фінансових ресурсів.

Підприємство може також складати прогнозний баланс з ме- тою формування необхідної структури балансу. Тоді цей баланс складається за допомогою методу фінансових коефіцієнтів і по- казує, як слід змінювати статті балансу, щоб досягти необхідної структури. Використовуючи обидва методи можна розробити оп- тимальний баланс на майбутній бюджетний період.

Якщо всі прогнози виконані коректно й без помилок у розра- хунках, то сума активів підприємства має дорівнювати сумі зо- бов’язань і власного капіталу.

Отже, прогнозний баланс — це підсумковий документ, який інтегрує показники операційних бюджетів, БДіВ і БРГК і дає ін- формацію для оцінювання ефективності певного виду діяльності. Слід зазначити, що після складання БДіВ, БРГК і прогнозного балансу робота з планування не завершується. По-перше, отри- мані дані є вихідними для управлінського аналізу, наприклад, для

 

розрахунку коефіцієнтів. А по-друге, починається стадія коригу- вання, узгодження, вирішення проблемних питань. Увесь процес бюджетування виходить на друге коло, і в результаті одна части- на кількісної інформації стає обов’язковою для виконання, а дру- га — підлягає подальшому уточненню.

 

⇐ Предыдущая25262728293031323334Следующая ⇒

Поделиться: