Управлінська облікова політика підприємства

 

Результативність прийняття управлінських рішень керівниками підприємств безпосередньо залежить від швидкості обміну інформа- цією між усіма взаємопов’язаними підсистемами в системі економіч- ного управління організацією, а саме підсистемами: управління ви- робництвом, управління доходами й витратами, управління запасами та матеріально-технічним постачанням, управління персоналом, управління маркетингом, управління фінансово-інвестиційним про- цесом та ін. Зважаючи на те, що система економічного управління підприємством є складною соціально-економічною системою, кожна з названих вище підсистем також є системою.

Принцип системності має бути основним під час вибору про- грамного  комплексу  автоматизації  бюджетування  для  забезпе-

 

чення обміну даними між системою бюджетування та іншими сег- ментами обліково-управлінської діяльності, адже в циклі бюдже- тування об’єднуються процеси планування, збирання фактичної інформації та аналізу й контролю господарської діяльності. От- же, вибір системи автоматизації бюджетування потребує глибо- кого знання та розуміння внутрішніх фінансово-економічних і соціально-виробничих процесів на підприємстві.

Відповідно впровадження бюджетування на підприємстві як інструмента економічного управління, який справді був би ефек- тивним, тобто забезпечував вчасне надходження до керівників релевантної інформації — це складне завдання, яке неможливо вирішити без спеціальних комп’ютерних програм автоматизації розрахунків.

Автоматизація бюджетування розглядається сьогодні як не- від’ємний елемент системи бюджетування на підприємстві, який дає змогу здійснити реєстрацію, систематизацію, групування й аналіз первинних даних про господарську діяльність організації, формуючи відповідні звіти, що містять релевантну управлінську інформацію, тобто повністю автоматизувати збирання оперативної інформації, важливої для прийняття управлінських рішень. Ця складова системи бюджетування є специфічною для кожного підприємства й залежить від регламентації збирання й обробки внутрішньої інформації про доходи та витрати в обліковій політиці підприємства.

Облікова політика — це обрана підприємством сукупність способів (методичних підходів) ведення внутрішньогосподарсь- кого й фінансового обліку (збирання первинних даних, вартісне вимірювання, поточне групування та підсумкове узагальнення фактів господарської діяльності) відповідно до особливостей йо- го господарської діяльності, що застосовуються суб’єктом госпо- дарювання на постійній основі впродовж звітного періоду.

В обліковій політиці підприємства описується методика бюд- жетування, тобто визначаються методичні підходи до збирання і обробки планової й фактичної інформації про господарську діяль- ність підприємства, описується логіка її структуризації, класифі- кації та консолідації в бюджетах різних рівнів, а також принципи організації внутрішнього документообігу, типи документів, що використовуються для реєстрації планової й фактичної інформа- ції в системі управлінського обліку. Зауважимо, що в англомов- них країнах поняття управлінського обліку (management accounting) включає в себе весь цикл бюджетування: від складан- ня планових бюджетів до обліку фактичної первинної інформації, складання фактичних бюджетів, аналізу бюджетів і здійснення

 

контролюючих впливів на діяльність підприємства, оскільки для управління компанією важлива інформація про те, що було, не як хронологія фактів господарської діяльності, а як база для плану- вання й прогнозування майбутнього стану підприємства як вироб- ничої системи. Інтерпретація цих фактичних і прогнозних даних дає змогу оцінити перспективи розвитку підприємства й порівня- ти бажані планові показники його діяльності з реально досягну- тими з метою коригування поточних планів і, можливо, навіть обраної раніше стратегії.

Наведемо основні положення облікової політики підприємст- ва, що включають у себе:

1. Вимоги до методики організації збирання фактичної інфор- мації про діяльність підприємства. Перший підхід полягає в то- му, що підприємство може застосовувати в управлінському облі- ку єдиний план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіта- лу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій з введенням додаткової системи субрахунків для за- безпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформа- ції, дані регістрів обліку майна підприємства, інших облікових регістрів, та відображати цю інформацію в Головній книзі під- приємства, що є підставою для складання фінансової звітності, не відокремлюючи, таким чином, базу даних первинної інформації в системі бюджетування і системі бухгалтерського обліку.

Цей підхід полягає в орієнтації облікової політики підприєм- ства на бухгалтерський облік як основу інформаційної системи, що забезпечує потреби системи управління, зокрема й бюдже- тування, в інформації. Такий підхід формування інформаційної бази бюджетування є спрощеним для підприємства й не потре- бує значних витрат ресурсів на формування фактичних бюдже- тів підприємства. Проте, він має суттєві недоліки, а саме: уся первинна документація сконцентрована в бухгалтерії підприєм- ства; під час складання фактичних бюджетів і звітів про вико- нання бюджетів доводиться користуватися лише тією інформа- цією, яка є в системі бухгалтерського обліку; збирання та обробка первинної документації орієнтована на забезпечення потреб бухгалтерського обліку, тобто інформація в систему бю- джетування надається в обробленому бухгалтерією вигляді, що призводить до об’єктивної втрати частки даних оперативного обліку.

Другий підхід передбачає створення єдиної інформаційної ба- зи первинних документів і формування фактичної інформації окремо для управлінського та бухгалтерського обліку безпосере-

 

дньо з первинних документів за окремими планами рахунків, при- чому методика групування даних у системі управлінського обліку не потребує обов’язкового застосування подвійного запису, на відміну від методики ведення бухгалтерського обліку. Перевагами цього підходу є можливість однакового доступу до первинних да- них обліку всіх учасників бюджетного процесу; відокремлене вве- дення інформації в автоматизовану систему обліку, тобто дані управлінського обліку (інформаційна база системи бюджетування) та бухгалтерського обліку систематизуються, групуються, оброб- ляються й аналізуються паралельно, незалежно один від одного, ґрунтуючись на різних методичних принципах.

Ці два принципово різні способи формування фактичної інфор- мації в системі управлінського обліку впливають на вибір програ- мних засобів автоматизації бюджетування. З метою автоматизації процесу формування фактичної інформації за першим підходом у системі бюджетування використовують програмні засоби автома- тизації бухгалтерського обліку. Автоматизація бюджетування за другого варіанта реєстрації фактичної інформації потребує впро- вадження програмних  засобів  бінес-аналізу  (Business Intelligence — BI) та управління ефективністю бізнесу (Business Performance Management — BPM).

2. Вимоги до оформлення й порядку заповнення первинних до- кументів та організації документообороту щодо обліку руху то- варно-матеріальних цінностей. Наприклад, підприємство може вести аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей за допомогою таких документів: у бухгалтерії — у відомостях облі- ку залишків матеріалів у кількісно-сумарному виразі; на скла- дах — у картках складського обліку в кількісному виразі.

3. Вимоги до проведення інвентаризації на підприємстві. На- приклад, здійснювати інвентаризацію активів і зобов’язань під- приємства станом на 1 грудня поточного року перед складанням річної фінансової звітності. Крім того, проводити інвентаризацію в разі зміни матеріально відповідальної особи та встановлення фактів розкрадань. Для проведення інвентаризації створити по- стійно діючу комісію.

4. Принципи організації ведення податкового обліку відповідно до законодавства України.

5. Принципи та критерії класифікації матеріальних активів як основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, визначення терміну їх корисного вико- ристання та вибору методу нарахування амортизації. Напри- клад, уважати матеріальні активи з терміном корисного викорис-

 

тання (експлуатації) понад один рік вартістю менше 1000 грн ін- шими необоротними матеріальними активами. Застосовувати під час нарахування амортизації основних засобів методи амортизації та ліквідаційну вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії та пого- джені з директором з економіки та фінансів, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для:

— об’єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів ван- тажопідйомністю понад 2 т) — прямолінійний;

— вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т —

виробничий метод;

— малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотеч- них фондів — у розмірі 100 % їх вартості першого місяця вико- ристання таких об’єктів;

— інших необоротних матеріальних активів — прямолінійний метод;

— нематеріальних активів — прямолінійний метод.

6. Методи оцінювання запасів у разі їх вибуття. Наприклад, на підприємстві застосовувати такі методи оцінювання запасів під час відпуску їх у виробництво, продаж чи іншого вибуття:

— середньозваженої собівартості — при відпуску запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — у разі продажу великогабаритних товарів, що мають номер заво- ду-виробника.

7. Методичні підходи до обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції. Наприклад, застосовувати в основному виробництві позамовний із застосуванням елементів нормативного метод обліку витрат на виробництво та калькулю- вання фактичної виробничої собівартості продукції; у цехах до- поміжного виробництва: ремонтно-механічному та інструмента- льному — позамовний метод, у всіх інших цехах допоміжного виробництва — проводити щомісяця загальний підрахунок ви- трат підрозділу за певними статтями калькулювання. Оцінювання ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання ро- біт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати в звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт). Затвердити перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат. Прийняти як базу розподілу змінних і постійних розподілених за- гальновиробничих витрат основну заробітну плату (без доплат і надбавок) виробничих робітників.

 

Отже, в управлінській обліковій політиці підприємства визнача- ють методичні підходи до збирання та і обробки фактичної інфор- мації про господарську діяльність підприємства, описують логіку її структуризації, класифікації і консолідації в бюджетах різних рівнів, а також принципи організації внутрішнього документообігу, типи документів, що використовуються для реєстрації інформації.

Зазвичай, упровадження автоматизованої системи бюджету- вання спеціалізованими консультаційними організаціями почина- ється з розробки управлінської облікової політики, хоча насправ- ді на кожному підприємстві існують до певної міри специфічні способи збирання та обробки інформації, не фіксуються.

З погляду безперебійної роботи системи бюджетування потріб- но домогтись її незалежності від людського чинника як носія ін- формації й зафіксувати основні принципи бюджетування у ви- гляді документа: інструкції, наказу, положення тощо. Це формує модель бюджетування, визначає принципи формування фінансо- вої структури підприємства та є основою технічного завдання на впровадження автоматизації бюджетування на підприємстві.

 

⇐ Предыдущая29303132333435363738Следующая ⇒

Поделиться: