Фінансування оборотних активів

У теорії фінансового менеджменту генеральним критерієм у процесі обґрунтування управлінських рішень, що впливають на фінансові показники діяльності компанії, традиційно вважають максимізацію вартості компанії. Рішення щодо управління обо- ротним капіталом та його фінансування не є винятком. Тому стратегія залучення фінансових джерел для забезпечення діяль- ності робочим капіталом має розглядатися через призму економіч- ної вартості компанії.

У професійній літературі з фінансового управління є різні під- ходи до фінансування оборотного капіталу. Однак усі вони ґрун- туються на пошуку компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю, балансуванні між витратами за використання

 

фінансових ресурсів і додатковими доходами, що ґенеруються в результаті зростання оборотних активів підприємства. Політика фінансування оборотних активів є органічною складовою управ- ління робочим капіталом, що полягає в оптимізації обсягу, скла- ду та структури фінансових джерел задля забезпечення ефектив- ного використання власного капіталу та достатньої фінансової сталості компанії.

Відомий фінансовий гуру Ю. Брігхем уважав, що в процесі аналізу поведінки компанії щодо фінансування оборотного капі- талу головним чинником його зростання збільшення виручки від продажів. Залежно від темпів приросту оборотного капіталу в ра- зі збільшення обсягів продажів дослідник наводив три альтерна- тивні варіанти інвестування оборотного капіталу:

1) «спокійна» політика, яка передбачає випереджаючий при- ріст обсягів запасів, дебіторської заборгованості, грошових кош- тів, що забезпечує мінімальний рівень ризику та прибутку;

2) «помірна» політика фінансування, що відображає однако- вий рівень приросту обсягу продажів і розміру оборотного капі- талу та призводить до стабільного прибутку й невисокого ризику;

3) «стримуюча» політика, що характеризується високим ризи- ком і значними прибутками в результаті мінімізації розміру обо- ротних активів.

Більш відомою концепцією фінансування оборотного капіталу стала політика інвестування в оборотні активи залежно від дже- рел фінансування їх змінної та постійної складової. Нагадаємо, що постійні оборотні активи не залежать від сезонних та інших коливань у часі, тому потребують відповідних джерел фінансу- вання.

Залежно від принципів і типів фінансування оборотних активів виокремлюють ідеальну, консервативну, компромісну та агресивну моделі фінансування (рис. 11.3). Агресивна політика характеризу- ється високою часткою оборотних активів у сукупних активах під- приємства, низьким рівнем їх оборотності.

Ідеальна модель фінансування оборотних активів передбачає відсутність у підприємства робочого капіталу, оскільки фінансу- вання оборотних активів здійснюється виключно за рахунок корот- кострокових зобов’язань. Показник загальної ліквідності в ідеаль- ній моделі фінансування дорівнює одиниці, що свідчить про знач- ний ризик її платоспроможності. Як бачимо, назва «ідеальна мо- дель» не означає її бездоганності, швидше вона підкреслює співвідношення короткострокових зобов’язань з поточними акти- вами. У реальному бізнесі така модель фінансування зустрічається

 

рідко через її високу ризикованість. Обираючи таку модель ком- панія свідомо йде на те, що за рахунок власного капіталу та довго- строкових зобов’язань фінансуються лише її необоротні активи. Для підтримки певного рівня ліквідності та фінансової незалежно- сті компанії, фахівці вважають, що необоротні активи та постійна частка оборотних активів має бути профінансована довгостроко- вими джерелами ⎯ власним капіталом і довгостроковими зо- бов’язаннями.

 

Змінна частка оборотних активів

 

 

Постійна частка оборотних активів

 

КЗ

 

ДЗ +ВК

КЗ

КЗ

 

 

ДЗ+ВК

 

 

Ідеальна      Компромісна  Агресивна Консервативна

 

Рис. 11.3. Моделі фінансування оборотних активів підприємства

 

Консервативна модель передбачає фінансування постій- ної та половини змінної частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та довгострокового залученого капіталу. Така модель забезпечує найбільший рівень фінансової надій- ності компанії, але потребує значних витрат на підтримку від- повідної структури фінансування, що знижує рівень її прибут- ковості. Експерти вважають, що низька  рентабельність компанії неабияк зумовлена значним розміром запасів і дебі- торської заборгованості, у яких «заморожений» власний капі- тал компанії. Саме тому вони пропонують ретельно аналізува- ти обсяг і структуру оборотного капіталу з метою його скорочення.

Компромісна модель фінансування оборотних активів побу- дована на можливості залучення короткострокових зобов’язань для задоволення тимчасових потреб у фінансуванні. Ця модель, за оцінками експертів, є найреальнішою. Справді, компанії фі- нансують постійну складову оборотних активів за рахунок довго-

 

строкових джерел, а сезоні коливання збільшення оборотних ак- тивів покривають за рахунок короткострокових зобов’язань.

Агресивна модель передбачає фінансування за рахунок влас- ного капіталу та довгострокових зобов’язань лише частки по- стійних оборотних активів. Така модель фінансування вимагає значної фінансової надійності контрагентів, які забезпечують компанію короткостроковими кредитами, надають відстрочку платежу, формуючи кредиторську заборгованість. Залежно від частки постійних оборотних активів, яка фінансується за рахунок короткострокових джерел фінансування, ця модель стає або більш ризикованою, або більш надійною.

Оптимізація структури джерел фінансування оборотних акти- вів передбачає вибір структури з урахуванням терміну окремих стадій фінансового циклу, вартості окремих видів залучених ре- сурсів і надійності фінансових партнерів.

 

Ключові положення®

1. У сфері пильної уваги менеджменту сучасних компаній є питання управління робочим капіталом, що є частиною оборотних активів, за- безпеченою довгостроковими фінансовими джерелами (профінансова- ною власними та/або довгостроковими залученими ресурсами). Наяв- ність робочого капіталу демонструє ліквідність підприємства та забезпечує йому певну фінансову стабільність.

2. На розмір робочого капіталу суттєво впливають такі чинники, як галузева специфіка функціонування підприємства, стратегія та динамі- ка його розвитку, прийнятий рівень ризикованості ведення бізнесу. Ме- тою управління робочим капіталом є оптимізація обсягу й структури оборотних активів, обґрунтування джерел їх фінансування за збережен- ня компромісу між обсягом оборотних активів підприємства і ризиком втрати ним ліквідності.

3. Найважливішим показником, що характеризує ділову активність підприємства, є тривалість операційного циклу — періоду, упродовж якого закуповуються сировина, матеріали, виготовляється та зберіга- ється на складі до часу реалізації продукція, отримується оплата за від- вантажену продукцію. Фінансовий цикл підприємства відображає пері- од обороту грошових коштів, який починається з миті оплати сировини та матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) й закінчується моментом отримання грошей за відвантажену продукцію (погашенням дебіторської заборгованості).

4. Управлінські рішення керівництва підприємства в сфері менедж- менту запасів мають бути спрямовані на забезпечення безперебійного процесу  виробництва продукції,  її  реалізації  в певному обсязі  та  за

 

встановлених термінів за оптимального розміру й структури запасів, мінімізації витрат з їх обслуговування. Приймаючи рішення щодо оп- тимізації закупки товарно-матеріальних запасів, необхідно розрахувати витрати, пов’язані із: зберіганням запасів (альтернативна вартість запа- сів, утримання запасів на складі); виконанням замовлення (трансакційні витрати на укладення договірних та інших документів, витрати на ве- дення облікової документації, витрати на оформлення замовлення, транспортні витрати, витрати на постачання та ін.); зі збитками, що можуть виникнути внаслідок відсутності запасів на складі (втрати до- ходів від погіршення ділової репутації, зниження лояльності клієнтів).

5. Найважливішою складовою оборотних активів є дебіторська забо- ргованість за товари, роботи та послуги, яка виникає внаслідок реалізації товарів у кредит, тобто з відстроченням платежу або за авансових плате- жів підприємства за майбутні послуги та отримання товару. Основним завданням управління дебіторською заборгованістю є максимізація від- дачі від інвестицій у дебіторську заборгованість для досягнення стратегіч- них цілей підприємства при забезпеченні його ліквідності. Систему управління дебіторською заборгованістю умовно можна поділити на дві складові: 1) кредитна політика, яка дає можливість щонайбільше ефектив- но використовувати цю заборгованість як інструмент збільшення обсягів продажів; 2) комплекс заходів, спрямованих на зниження ризиків виник- нення простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості.

6. Складовою системи управління робочим капіталом є формування принципів фінансування оборотних активів і вибір інвестиційних джерел їх поповнення. Існуючі моделі фінансування оборотних активів ґрунтується на пошуку компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю, балансуванням між витратами на використання фінансових ресурсів і додатковими доходами, що ґенеруються в результаті зростання оборотних активів підприємства. Політика фінансування оборотних активів полягає в оптимізації обсягу, складу та структури фінансових джерел через призму забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової сталості підприємства. Залежно від принципів і типів фінансу- вання потреб в оборотних коштах виокремлюють ідеальну, консервативну, компромісну та агресивну моделі фінансування.

 

Терміни й поняття ö

·робочий капітал

·операційний цикл підприємства

·фінансовий цикл підприємства

·виробничий цикл підприємства

·економічний (оптимальний) розмір замовлення

·модель фінансування оборотного капіталу:

— ідеальна

— консервативна

— компромісна

— агресивна

 

 

Завдання для самоперевірки ✓

Дайте відповідь на питання:

1. У чому полягає сутність і роль робочого капіталу підприємства?

2. Які основні фактори впливають на розмір робочого капіталу під- приємства?

3. У чому полягають завдання управління робочим капіталом під- приємства?

4. Як впливає величина виробничого, операційного та фінансового циклу на розмір і структуру оборотних активів та робочого капіталу?

5. Які види запасів може мати підприємство? Від чого залежать їх склад і структура?

6. Назвіть основні завдання управління запасами підприємства.

7. У чому полягає сутність економічного (оптимального) розміру закупок?

8. Визначте роль дебіторської заборгованості в збутовій політиці підприємства, охарактеризуйте чинники, що визначають її розмір і структуру.

9. Дайте характеристику складових кредитної політики підприємства.

10. У чому полягають відмінності ідеальної, агресивної, консервати- вної та компромісної моделей фінансування оборотних активів?

 

Завдання для індивідуальної роботи œ

 

1. Використовуючи фінансову звітність підприємства за останні два—три роки, статистичну інформації щодо галузевих показників ба- лансів підприємств, на основі проведення інтерв’ю та опитування кері- вників і менеджерів підприємства, виконайте такі завдання:

1.1 .Розрахуйте розмір робочого капіталу підприємства, проаналізуй- те його динаміку впродовж останніх 2—3 років. Визначте наявність га- лузевої специфіки й тенденцій під час формування робочого капіталу підприємства.

1.2 .Визначте ключові чинники впливу на розмір і структуру складо- вих робочого капіталу підприємства.

1.3 .Розрахуйте виробничий, операційний і фінансовий цикли під- приємства за 2—3 роки, дайте характеристику змінам, що відбувались із структурою кожного з циклів, визначте причини цих змін.

1.4 .Сформулюйте робочі гіпотези щодо впливу маркетингових, ви- робничих і збутових управлінських рішень на зміну параметрів робочо- го капіталу підприємства.

1.5 .Визначте джерела фінансування робочого капіталу підприємства, охарактеризуйте політику підприємства в сфері вибору джерел тенденції.

1.6 .Оцінить ефективність використання робочого капіталу під- приємства.

 

За результатами проведеного аналізу підготуйте аналітичний звіт.

2. Вивчіть досвід управління запасами й дебіторською заборговані- стю на вітчизняному підприємстві. Визначте основні чинники, що впливають на розмір і структуру робочого капіталу цього підприємства. Опишіть принципи й методи фінансового планування оборотних акти- вів на підприємстві, інформаційну базу обґрунтування розміру й струк- тури товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості.

Результати виконаної аналітичної роботи подайте у вигляді звіту.

3. На основі вивчення причинно-наслідкових зв’язків між стратегі- чними й операційними управлінськими рішеннями виробничої, марке- тингової, збутової діяльності та розміром робочого капіталу сформу- люйте робочі гіпотези щодо можливості планування та контролю складових робочого капіталу підприємства. Опишіть принципи й меха- нізм впливу змін робочого капіталу на фінансовий стан підприємства, зокрема на такі його фінансові показники:

· операційний і чистий прибуток підприємства;

· оборотність активів;

· рентабельність активів ( рентабельність оборотних активів);

· рентабельність власного капіталу;

· фінансова незалежність.

4. Проведене дослідження подайте у вигляді реферату.

 

Література для поглибленого вивчення  

1. Лобанова Е. Н. Стратегичекое управление рабочим капиталом / Лобанова Е. Н. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://finmanager.ru/files/100/lobanova.pdf

2. Майерс Рэнди. Чистые балансы. Секреты эффективного управле- ния рабочим капиталом. // Финансовый директор. ⎯ 2009.— № 7.

3. Николаев  И.  Как  рассчитать  кредитный  лимит  дебитора  не  в ущерб себе. // Финансовый директор. ⎯ 2009. — № 5.

4. Щелгачев Алексей. Внедрение системы управления оборотными активами. [Электронный ресурс].    Режим доступа: http://www.iteam.ru/publications/finances/section_30/article_2908/

5. Дpaнкo О. И. Цели и системы управления запасами.[Электронный ресурс]. Режим доступу: http://www.elitarium.ru/2009/09/29/upravlenije_zapasami.html

6. Ceргeeв А. А. Контроль эффективности бизнеса с помощью нор- мативов оборотных средств. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.elitarium.ru/2009/03/16/normativy_oborotnykh_sredstv.html

7. Вахрушина Н. Создание системы управления дебиторской задол- женностью. // Финансовый директор. ⎯ 2005.⎯ № 5.

 

 

ТЕМА 12 У ПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ ПІДПРИЄМСТВА

12.1. Сутність, види та принципи портфельного інвестування.

12.2. Формування портфеля інвестиційних проектів.

12.3. Вибір портфеля цінних паперів.

¨Ключові положення.

¨Терміни й поняття.

¨Завдання для самоперевірки.

¨Завдання для індивідуальної роботи.

¨Література для поглибленого вивчення.

Вивчивши матеріал цієї теми, студент знатиме:

— сутність, напрями, принципи формування портфеля інвес- тиційних проектів;

— порядок портфельного інвестування в межах напрямів діяль- ності підприємства;

— особливості оптимізації портфеля реальних інвестицій для випадків відповідно неподільних і подільних проектів,

а також умітиме:

—формулювати та розв’язувати задачі оптимізації структури капіталовкладень в межах ділового портфеля підприємства;

—використовувати моделі раціонального портфельного інвес- тування в разі нечітких вихідних даних;

—здійснювати оптимізацію портфеля фінансових інвестицій за допомогою класичних підходів.

 

⇐ Предыдущая45464748495051525354Следующая ⇒

Поделиться: