Джерела фінансування підприємства

Сучасні умови функціонування підприємств, що характери- зуються високою мобільністю капіталу та інвесторів, необхідніс- тю зниження операційних витрат підприємства потребують без- умовної уваги до проблем розробки та реалізації стратегії фінансування, головним у якій є прийняття рішень щодо оптималь- ної моделі фінансування підприємства, розподілу його прибутку (дивідендна політика) та формування структури капіталу.

Фінансування підприємства — це сукупність форм і методів, принципів та умов фінансового забезпечення простого та розши-

 

реного відтворення. Фінансування — це процес утворення гро- шових коштів або, у більш широкому сенсі, процес утворення капіталу підприємства в усіх його формах. Поняття «фінансуван- ня» тісно пов’язане з поняттям «інвестування». Фінансування — це утворення грошових коштів, інвестування — їх використання.

Підприємство не має можливості планувати інвестиційну діяль- ність за відсутності джерел фінансування. У процесі вибору дже- рел фінансування діяльності підприємству необхідно вирішити такі завдання:

· забезпечити постійну платоспроможність і фінансову стійкість;

· визначити потреби в коротко- та довгостроковому капіталі;

· передбачити можливі зміни в складі активів і капіталу з ме- тою визначення їх оптимальної структури;

· знизити витрати на фінансування господарської діяльності;

· найефективніше використовувати власні та залучені кошти.

Усі можливі джерела фінансування підприємства поділяються на короткострокові та довгострокові джерела (рис. 13.1).

Джерела фінансування підприємства

 

Джерела коштів короткострокового призначення

Авансований капітал

(довгострокові джерела)

 

Кредиторська заборгованість

Короткострокові позички

Власний капітал

Позичковий капітал

 

 

Звичайний акціонерний капітал

 

Інші внески юридичних і фізичних осіб

 

Резерви, накопичені підприємство

Банківські кредити

 

 

Інші позички

 

Резервний капітал

Додатковий капітал

Накопичений прибуток

 

Цільове фінансування

Внески та пожертвування

 

Нерозподілений прибуток

Фонди накопичення

Рис. 13.1. Структура джерел фінансування підприємства

 

Головним елементом зазначеної схеми є власний капітал під- приємства. Назвемо основні його форми.

1. Статутний капітал, що формується під час початкового ін- вестування коштів.

2. Резервний капітал — капітал, призначений для відшкоду- вання можливих втрат і збитків.

3. Додатковий капітал, який утворюється в результаті пере- оцінювання основних засобів.

4. Нерозподілений прибуток — прибуток, що реінвестується в підприємство, або сума непокритих збитків.

5. Несплачений капітал — сума заборгованості власників за внесками в статутний капітал підприємства тощо.

Назвемо головні завдання управління власним капіталом.

1. Збільшення за потреби розміру власного капіталу за ра- хунок нерозподіленого прибутку або додаткового випуску акцій.

2. З’ясування доцільного розміру власного капіталу.

3. Розроблення раціональної структури нової емісії акцій.

4. Розроблення та реалізація дивідендної політики.

Політика формування фінансових ресурсів — це частина за- гальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забез- печенні необхідного рівня фінансування його виробничого роз- витку.

Вкажемо на основні етапи формування ефективної політики управління фінансовими ресурсами підприємства.

1. Аналіз формування фінансових ресурсів підприємства в попередні періоди з метою визначення потенціалу формуван- ня фінансових ресурсів та його відповідності темпам розвитку підприємства.

На початковому етапі визначаються загальний обсяг власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного ка- піталу темпам приросту активів та обсягу реалізованої продукції, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі ре- сурсів у попередній період.

На другій фазі досліджується джерела формування фінан- сових ресурсів, визначається співвідношення внутрішніх і зо- внішніх джерел, вартість залучення капіталу з різноманітних джерел.

Оцінювання достатності фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в попередній період, здійснюється на третьо- му етапі.

 

2. Загальна потреба у власних фінансових ресурсах визнача- ється за формулою:

Пвфр = (Пк · Ввк) / 100 – ВКп + П,

де Ппфр  — загальна потреба у власних фінансових ресурсах під- приємства в плановому періоді;

Пк — загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;

Ввк — запланована питома вага власного капіталу в загальній її сумі;

ВКп — сума власного капіталу на початок планового періоду;

П — сума прибутку, спрямованого на споживання в планово- му періоді.

3. Оцінювання вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Його результати становлять основу розроблення управ- лінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формуван- ня власних фінансових ресурсів, які спричинятимуть приросту власного капіталу підприємства.

4. Забезпечення щонайбільшого обсягу залучення власних фі- нансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел — чистого при- бутку та амортизаційних відрахувань.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення фінансових ре- сурсів із зовнішніх джерел у разі браку внутрішніх джерел фінан- сування. Потребу в залученні фінансових ресурсів за рахунок зов- нішніх джерел визначають за формулою:

ВФРзов. =Пзов. – ВСФРвнут.,

де ВФРзов. — потреба в залученні фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

Пзов. — загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства в плановому періоді;

ВФРвнут..— сума фінансових ресурсів, що планується до залу- чення за рахунок внутрішніх джерел.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів.

Успішна реалізація розробленої політики формування фі- нансових ресурсів пов’язана з вирішенням таких основних завдань:

·забезпечення максимізації формування прибутку підприємс- тва з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

·розроблення та ефективне використання амортизаційної по- літики;

 

 

·проведення зваженої дивідендної політики;

·формування та ефективне здійснення емісійної політики або залучення додаткового капіталу.

Внутрішнє має низку переваг:

·формування та використання власних засобів здійснюється стабільно;

·зменшуються витрати з обслуговування кредиторської забор- гованості в разі зовнішнього фінансування;

·за рахунок поповнення власного капіталу з прибутку підви-

щується фінансова стійкість підприємства;

·спрощується процедура прийняття управлінських рішень щодо розвитку підприємства.

За активного самофінансування валового прибутку має виста- чати для сплати податків, відсотків за кредитами, дивідендів за цінними паперами; для розширення основних фондів і нематеріаль- них активів, поповнення оборотними коштами, виконання соціа- льних програм.

За неактивного фінансування виникають додаткові джерела внаслідок заниженої оцінки майна та нематеріальних активів, за- нижених відрахувань у резервні фонди. Джерелами неактивного самофінансування можуть бути такі:

1) чистий оборотний капітал (різниця між оборотними акти- вами та поточними пасивами);

2) доходи майбутніх періодів;

3) залишки фондів споживання;

4) прострочена заборгованість постачальникам тощо.

Головною метою емісійної політики підприємства є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів у мінімально можливий термін. З огляду на це емісійна політика є частиною загальної політики формування власних фі- нансових ресурсів, спрямованої на залучення необхідного їх об- сягу за рахунок випуску та розміщення на фондовому ринку вла- сних акцій.

Наведемо основні етапи розроблення емісійної політики.

1. Дослідження можливостей ефективного розміщення за- планованої емісії акцій, оцінювання інвестиційної привабливос- ті акцій.

2. Визначення цілей емісії (реальне інвестування, необхідність суттєвого поліпшення структури капіталу, інші цілі, що потре- бують швидкої акумуляції власного капіталу).

3. Розрахунок обсягу емісії.

4. Визначення номіналу, видів і кількості емітованих акцій.

 

 

5. Оцінювання вартості залученого акціонерного капіталу.

6. Визначення ефективних форм андерайтингу.

Політика залучення коштів спрямована на забезпечення най- ефективнішиих форм та умов залучення капіталу з різноманітних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства. Виокреми- мо такі основні фінансові інструменти залучення коштів із зов- нішніх джерел:

·продаж частки фінансовому інвестору. Інвестор намагаєтся максимізувати вартість підприємства, має на меті отримати най-

більший прибуток, а не контрольний пакет;

·продаж частки стратегічному інвестору. Інвестор прагне пов- ного контролю підприємства, бере активну участь в управлінні, намагається отримати додаткові переваги для свого основного виду діяльності;

·венчурне фінансування;

·комерційний (товарний) кредит;

·публічне розміщення цінних паперів (IPO);

·банківські кредити, позики;

·державний кредит;

·проектне фінансування;

·лізинг;

·франчайзинг;

·страхування експортних операцій;

·гранти та благодійні внески;

·державне фінансування;

·випуск векселів;

·бартер тощо.

Головною метою формування капіталу підприємства є задово- лення потреби в придбанні необхідних активів та оптимізація йо- го структури з позиції забезпечення умов ефективного його ви- користання. Назвемо основні принципи формування капіталу.

1. Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Процес формування обсягу та структури капіталу підпорядкований завданням забезпечення його господарської ді- яльності не тільки на початковому етапі діяльності, а й на продо- вженні та розширенні цієї діяльності в майбутньому.

2. Відповідність обсягу капіталу, що залучається, обсягу акти- вів, що формується на підприємстві.

3. Забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективного його функціонування. Підприємство, що використо- вує лише власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку. Використання залученого капіта-

 

лу підвищує фінансовий потенціал розвитку підприємства, але генерує фінансовий ризик та загрозу банкрутства.

4. Мінімізація витрат з формування капіталу з різноманітних джерел.

5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі його господарської діяльності шляхом максимізації показ- ника рентабельності власного капіталу за прийнятного для під- приємства рівня фінансового ризику.

 

 

⇐ Предыдущая49505152535455565758Следующая ⇒

Поделиться: