Право США в рамках англосаксонської правової системи

Право Сполучених Штатів формувалося на основі англійського права, що внесене на територію Північної Америки переселенцями з Англії і піддане значним змінам на континенті, поза безпосереднім сусідством з Англією. Вонорозвинулося за більшої незалежності від римського приватного права. Лише у штатах, які були раніше французькими й іспанськими колоніями (Луїзіана, Каліфорнія), прийняті кодекси романського типу.

Правова система США в цілому має структуру, аналогічну структурі загального права, але є й істотні відмінності. Одна з таких відмінностей, що має принципове значення, пов'язана з федеральною структурою США. Тобто США характерна дворівнева правова система. Паралельно взаємодіють правові системи федерації і штатів, у яких системи законодавства і прецедентного права різні;

Регулювання цивільно-правових відносин, в основному, входить до компетенції окремих штатів, а федеральне право лише частково торкається цивільно-правових відносин у загальному контексті зростаючого федерального регулювання економіки.

У сфері цивільного права в більшості американських штатів діють не кодекси, а закони, що регулюють окремі правові інститути, або норми загального права. Виняток становить штат Луїзіана, де діє Цивільний кодекс з 1870 p., що продовжує традиції французького права, і штати Джорджія, Каліфорнія, Монтана, Північна і Південна Дакота, де є цивільні кодекси, які регулюють лише вузьке коло проблем цивільного і сімейного права.

У США цивільне право складається з окремих важливих правових інститутів - права корпорацій, договірного права, права власності та ін.[15,ст. 119]

Досить істотні економічні та соціальні наслідки були зумовлені розвитком статусу юридичної особи. У США, як і у Англії немає особливої загальнотеоретичної конструкції «юридична особа» і такою виступає корпорація. Підприємницькі корпорації в США по суті є аналогом акціонерного товариства. Сама юридична техніка конструювання корпорації з деякими модифікаціями запозичена правовою системою США з англійського загального права.

На початку розвитку законодавче регулювання діяльності корпорацій було достатньо ліберальним і обмежувалося лише тим, що в рамках права штатів, а іноді в рамках федерального права, видавалися акти, що передбачали загальні умови організації і діяльності корпоративних об'єднань. Відповідно до тенденцій розвитку економіки у XX ст. підприємницькі корпорації зайняли пануючі позиції в більшості її сферах. Так в останній чверті XX ст. у США налічувалося понад 2 млн. підприємницьких корпорацій (акціонерних товариств). У сучасності у кожному із штатів діють свої власні закони про корпорації як загального характеру, так і тих, що стосуються безпосередньо підприємницьких корпорацій.

Істотих змін завдала Асоціація американських адвокатів, яка підготувала примірний закон про підприємницькі корпораціїФактично він не був нормативним актом, проте отримав широке визнання в ділових колах США. За його зразком було складено закони про корпорації в 35 штатах. Серед законів окремих штатів, прийнятих в останні десятиліття, за своїм змістом і юридичною формою особливо виділяються загальний закон про корпорації штату Делавер 1967 p., закон про підприємницькі корпорації штату Нью-Йорк 1963 p., загальний закон про корпорації штату Каліфорнія 1977 р.[16, ст. 98]

У XIX—XX ст. на базі Конституції США склався своєрідний правовий інститут — судовий конституційний контроль. Результатом діяльності цього інституту було не тільки тлумачення кон-ституційних положень Верховним судом США, але й визнання великої кількості законів штатів і Конгресу неконституційними, а тому недійсними, тобто такими, що не мають юридичної сили.[6]

Також одним із центральних інститутів американського права, що регулює цивільно-правові відносини, як вже згадувалось, є інститут договірного права. До кінця XIX ст. договірні відносини регулювалися переважно прецедентним правом. У XX ст. на перший план регулювання даних відносин виходить законодавство штатів. Удосконаленню договірного права сприяла політика економічного лібералізму, при якій склалася майже необмежена свобода укладання різноманітних угод, які мають юридичну силу, що відкривало шлях індивідуальній і корпоративній підприємницькій діяльності. Для інституту договірного права США характерна конструкція зустрічного задоволення (обіцянка здійснити очікувані дії). Таке широке розуміння договору у ринкових відносинах сприяло їх вираженню саме у договіному праві.

Не менш важливим є інститут права власності. Він регулюється, перш за все, Конституцією США. V і XIV поправки до Конституції встановили, що жодна особа не повинна позбавлятися життя, свободи або власності без належної правової процедури. Так у 1879 р. при розгляді судової справи, пов'язаної із застосуванням V поправки Конституції США, суд заявив, що федерації, так само як і штатам заборонено позбавляти особу або корпорацію власності без належної правової процедури. У 1889 р. суд уже прямо вказав, що корпорація є юридичною особою в тому значенні, в якому даний термін використано в XIV поправці, а тому вона не може бути позбавлена власності без належної правової процедури.[8, ст. 220]

Згідно з Конституцією США кримінальне право, за винятком тих його норм, які мають загальнофедеральне значення, віднесене до ведення штатів. У початковий період формування правової системи США кримінальне право розвивалося значною мірою під впливом англійського загального права. Починаючи з 40-х pp. XIX ст. розробляються кримінальні кодекси, які були, як правило, розділами зводу законів штатів, що стосуються кримінального права. Вони багато в чому були побудовані на традиційних доктринах і конструкціях загального права.

У 70-ті pp. XIX ст. було зроблено спробу кодифікації кримінального законодавства федерації. Вона знайшла своє вираження в складанні спеціального розділу про федеральні злочини у зводі законів США. Проте в повнішому вигляді систематизацію федерального законодавства було здійснено в Кримінальному кодексі 1909 р. Останній в 1948 р. у вигляді кодифікованого акта, був включений у розділ 18 Зводу законів США.

Саме на рівні штатів злочинність набула особливо великих розмірів, а численні кримінальні акти і кодекси штатів, прийняті у 50 штатах, виявилися недостатніми. Суперечності, а також прогалини в кримінальному законодавстві окремих штатів вели до збільшення злочинності. Тому в середині XX ст., паралельно з рухом за модернізацію федерального Кримінального кодексу, почалася масштабна робота з уніфікації кримінального законодавства на рівні штатів, унаслідок чого Інститутом американського права в 1962 р. було розроблено Зразковий кримінальний кодекс. Хоча цей кодекс має неофіційний характер і служить лише зразком раціонального і досконалішого в техніко-юридичному відношенні документа, він дуже вплинув на кримінальні кодекси окремих штатів, сприяв їх зближенню. Підсумком стало ухвалення нових кримінальних кодексів більш ніж у 40 штатах.[17; ст. 76-80]

Види покарань в США підрозділяються на основні і додаткові. Основними видами покарань є страта, тюремне ув'язнення, пробація (probation- випробувальний термін) і штраф, а додатковими - позбавлення різних прав, конфіскація майна, накладання обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду, суспільні роботи в суспільних інтересах та ін. Страта як вища міра покарання продовжує зберігатися в 36 штатах.

Основи кримінально-процесуального права в США були закладені англійським загальним правом і в подальшому розвинені з урахуванням особливостей американського суспільства. У деяких штатах було розроблено кримінально-процесуальні кодекси, об'єднані з кримінальними кодексами. З кінця XIX ст. всі питання, що стосуються кримінального процесу і судочинства, включаються у вигляді самостійних розділів до зводів законів штатів.

Зразковий кримінально-процесуальний кодекс, складений ще в 30-40-х pp. XX ст., не вплинув істотно на законодавство більшості штатів. На федеральному рівні процес консолідації кримінально-процесуального законодавства знайшов своє вираження в розділі 18 Звід законів США. У 1948 р. до цього розділу було включено особливу другу частину - «Кримінальний процес».[18; ст. 199-207]

Розвиток правової системи США призвів до переважання федерального права над правом окремих штатів. Цьому багато в чому сприяли рішення Верховного суду США, які передбачали, що суди в штатах повинні вирішувати справи не просто відповідно до Конституції або законів штату, але й відповідно до «верховного права країни», тобто до федерального права. Судова практика із цього питання довго залишалася суперечливою.

Для формування федерального загального права принципове значення мало рішення Верховного суду 1938 р. У ньому Верховний суд указав, що федеральні суди не можуть створювати «незалежний звід національних доктрин у сфері загального торгового права», а повинні в разі колізії законів застосовувати загальне право штатів. Для розширення компетенції федерального права і, відповідно, обмеження компетенції штатів основним інструментом стала «торгове застереження». Ця конституційна норма наділила федеральні органи правом видавати закони, які регулюють торгівлю між штатами. Процес розширення сфери дії цього застереження поступово активізувався відповідно до потреб зростаючої американської економіки. Це рішення складає основу врегулювання відносин між федеральним правом і правом штатів.[19]

 

Висновки до Розділу 1

Підбиваючи підсумок всьому вищесказаному, можна сказати, що основним фактором, що визначив формування англосаксонської системи права з’явився прецедент. Особливий вплив зробило й звичаєве право. Саме ці моменти направили розвиток англосаксонської системи по певному шляху, по якому вона продовжує розвиватися, незважаючи на зростаючу роль статутного права, консолідацію законодавства.

Ще одну особливість англосаксонської системи права становить особливе відношення до правових інститутів. Іншими словами – правова культура суспільства, обумовлена менталітетом населення країн, що ставляться до англосаксонської системи права.

Система загального права включає право Англiї та iнших країн, якi взяли англійське право за взiрець. В англо американській правовій сім’ї слід розрізняти групу англійського права і пов’язаного з ним за своїм походженням права США.

В групу англійського права входять поряд з Англією Північна Iрландія, Канада, Австралія, Нова Зеландiя, а також колишні колонії Британської iмперiї. Як вiдомо, Англія була найбільшою колоніальною державою, тому англійське «загальне право» одержало роэповсюдження в багатьох країнах світу.

Другу групу утворює право США, яке маючи своїм джерелом англійське «загальне право», в наш час є майже самостiйне. І яке вiдрізняється від класичної системи загального права, перш за все федеративною будовою. Так у США діє федеративна правова система та система окремих штатiв, між якими часто виникають суперечки по питанням правового регулювання ситуація невідома в Англії. Крім того, відмiнності правової системи США проявляються у нормах права і структурi права. Але в цiлому - це загальна система права.

У країнах, правова система яких заснована на загальному праві, будується по загальній доктринi. Але це не означає, що наприклад, всі правові iнститути і форми, які склалися в праві Великобританiї, діють на територіях США, Канади і.т.д. Тут застарілi форми загального права заміненi, і хоча існують посилання на англійське загальне право, але судовi системи цих країн засновуються тільки на своїх прецендентах.

У теперішній час відмінність між англійською і американською правовими системами визначається низкою чинників. Відмінності між ними містяться і в способі життя, і в системі управління, і в економічній структурі, і навіть у методах використання одних і тих же правових інструментів, якими є судові установи і джерела права. Англія — країна традицій, із монархічною формою правління парламентського типу, а США — президентська республіка з достатньо сильним парламентом. Американське право не сприйняло деякі англійські судові рішення, що мали середньовічне походження (у галузі земельної власності, спадкування тощо).

Загальне право в США не виступає лише як простий різновид або копія загального права Англії, незважаючи на те, що багато правових інститутів є похідними від англійських. Прецедентне право США відрізняє як історичний зв'язок з англійським правом, так і значна самостійна роль у системі загального права.

Отже, ці системи виявилися дуже динамічними і зуміли одночасно зберегти стабільність і непорушність традиційних, часом архаїчних начал юридичного регулювання і водночас змогли пристосуватися до нових техніко-економічних і соціально-культурних умов. Іншими словами, юридичний інструментарій, який має у своєму розпорядженні загальне прецедентне право, можна розглядати як значну цінність, що виражає достоїнства нормативно-судової системи юридичного регулювання та має унікальний характер. Можливо, що феномен загального прецедентного права ще недостатньо оцінений.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: