Співвідношення конституційного права у ВБ і США

Англія. У Великобританії немає єдиного акту, який діє в якості конституції, але це не означає, що конституція в цій країні відсутня. Специфічний нестандартний характер британської конституції зумовлений умовами історичного (не було яскраво вираженої епохи абсолютизму), правового, філософського та політичного характеру (збереження старих феодальних інститутів, що свідчить про компроміс між старими аристократами і новим дворянством та буржуазією, який було досягнуто у 17 ст.).

Отже, за формою конституція має комбінований несистематизований характер, складається із двох частин – писаної та неписаної, як і всі галузі права цієї держави. Зовні конституційне законодавство здається не чітким, не визначеним.

Писана частина:

· Включає статутне право, тобто, прийняті в різні роки та навіть епохи акти Парламенту (закони): Закони про Парламент 1911 і 1949 р.р., Акт про перів 1963 р., Закони про виборче право, про виборчі округи, про надзвичайний стан, 1920, 1964 р.р., про місцеве самоврядування, про громадянство 1981 року, законодавство про судоустрій та ін парламентські акти, яких нараховується біля 4 тис.

· Конституційні норми містяться і в законах, в яких норми, які регулюють питання конституційного права становлять лише частину акта (Акт про міністрів корони, 1975 року).

· Правові акти, про правовий статус особи: Хабеас корпус акт(Habeas Corpus Act), 1679 р., Велика хартія вольностей, 1215 р., Петиція про права, 1628 р., Білль про права, 1689 р. Норми цих законів в різні періоди відмінялись, але були інкорпоровані у більш пізні акти (Акт про кримінальне право, 1976 р., Акт про суди, 1974 р.) та пристосовані до реально змінених умов.

· Конституційні норми знаходяться і в актах делегованого законодавства, які відносяться до урядової правотворчості.

Неписана частина:

· Важливою її складовою є конституційні угоди, юридично не зафіксовані, але, які регулюють питання державного життя (норми звичаєвого права). Звичаї являють собою складені на практиці правила, які регулюють питання взаємовідносин з урядом, Кабінетом міністрів, органів державної влади між собою.

· Королева має право відмовити у санкції акту, прийнятого Парламентом і повинна його санкціонувати, якщо проти цього не заперечує її уряд.

· Королева призначає прем’єр-міністром лідера партії, яка отримала більшість голосів на виборах у Парламент.

· Прем’єр-міністр повинен бути членом Палати Общин.

· Уряд повинен мати довіру Палати общин, при відсутності довіри при обговоренні основних питань політики уряд повинен піти у відставку чи порекомендувати королеві розпустити Парламент. [49]

У XX ст. парламентом були прийняті такі найважливіші акти, що входять до складу англійської конституції, як статути, що регламентують виборче право (Акти про народне представництво 1949, 1969,1974,1983 рр.), структуру і повноваження палат парламенту (Акти про парламент 1911 і 1949 рр.., Акт про пэрах 1963 р., Акт про палату громад 1978 р., Акт про палату лордів 1999 р.), організацію території і місцеве самоврядування (Акти про місцеве управління 1972, 1980, 1985, 1988, 1994 рр..). У 1998 р. був виданий Акт про права людини, що адаптував Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод 1950 р. до британським умов. Таких парламентських рішень, що мають конституційне значення, налічується понад 40. [11]

У неписаної конституції не міститься прямої вказівки на те, що саме її складає. По суті, Основний Закон Великобританії охоплює велику кількість різноманітних джерел: статути - акти, прийняті парламентом за певною процедурою, судові прецеденти, конституційні звичаї (конституційні угоди), доктрину.

Спочатку співвідношення писаної і неписаної частин британської конституції було на користь судових прецедентів і конституційних звичаїв, саме цим і пояснюється своєрідність її форми. Особливість подібних конституційних угод полягає в тому, що, як вважається, вони діють до тих пір, поки з ними згодні їх учасники. Тому порушення звичаїв не тягне юридичної відповідальності, вони не завжди визнаються судами, тоді як їх дотримання розглядається в якості норми прямування віковим британським традиціям і звичаям. Конституційні норми можуть міститися і в актах делегованого законодавства.

Прецедентне право, як складова частина британської конституції, це сукупність судових рішень з конституційних питань, які надалі є обов'язковими при розгляді аналогічних проблем. Водночас прецедентне право формується тільки рішеннями вищих судових інстанцій — Палатою лордів та Верховного суду, який складається з трьох самостійних судових установ — Апеляційного суду, Високого суду та Суду Корони. На сучасному етапі сфера дії прецедентного права досить обмежена. Як правило, це право регулює питання, що стосуються привілеїв Корони. [49]

До судових прецедентів, які є джерелами конституційного права відносять:

· судові прецеденти, які визначають межі здійснення прав і свобод людини, засоби їх судового захисту та ін.

· Норми, які встановлюють основи судочинства.

· Норми, які визначають межі повноважень уряду, окремі сторони взаємовідносин уряду та парламенту та ін.

Доктринальні джерела або труди видатних науковців у галузі юриспруденції використовуються як додаткове джерело британської конституції. До доктринальних джерел звертаються тоді, коли конституційно-правові відносини не врегульовані ні статутним правом, ні прецедентним правом, ні конституційними угодами. Так, у 1920 р. Палата лордів визначила королівську прерогативу, посилаючись на думку англійського конституціоналіста XIX ст. А. В. Дайсі. [50]

Конституційні угоди складають важливу частину неписаної британської конституції. Вони регулюють дуже широке коло суспільних відносин, які пов'язані з процесом здійснення державної влади. Це відносини між Монархом, законодавчою та виконавчою владою; між членами уряду; між палатами парламенту. Прикладом такої конституційної угоди може бути парламентське голосування шляхом «розподілу»: прихильникам і противникам законопроекту пропонується вийти до різних приміщень, спеціально призначених для підрахунку голосів, після чого їх рахує пристрій. Низка конституційних угод виникає на основі норм статутного права. Так, статути встановлюють, що Монарх:

Ø затверджує біллі, які приймає парламент і користується правом абсолютного вето;

Ø розпускає та скликає парламент;

Ø призначає та зміщує міністрів, які несуть відповідальність перед Монархом.

Однак ці норми статутного права стали засадою для формування таких конституційних угод, згідно з якими Монарх повинен:

1. затверджувати біллі, тобто не користуватися правом абсолютного вето;

2. розпускати та скликати парламент лише за порадою Прем'єр-міністра;

3. призначати Прем'єр-міністром особу, яка має підтримку більшості членів Палати громад, а за порадою Прем'єр-міністра призначати інших членів кабінету, які несуть колективну та індивідуальну відповідальність перед Палатою громад. [48]

Особливості британської конституції:

§ За юридичною силою вона не відрізняється від звичайного законодавства, її сутність визначається принципом верховенства Парламенту, повноваження якого номінально не обмежені ніякими законодавчими актами.

§ Відсутній який-небудь особливий порядок прийняття, зміни та скасування компонентів, які складають складову частину конституції, тобто вона відноситься до числа гнучких конституцій, так як може бути змінена із дотриманням звичайної процедури в Парламенті чи в умовах звичайного судочинства.

§ Відсутність органів конституційного контролю, оскільки не можна порівнюючи акти, які одинакові за юридичною силу, визначати, який акт має перевагу та встановити, чи акт, який видається відповідає конституційним угодам, які ніде не зафіксовані. Тобто ієрархія в актах, які видаються парламентом, відсутня.

§ Характер конституції обумовлює і те, що в якості джерела конституційного права визнаються і праці вчених-юристів, які вміщують необхідні узагальнення та аналіз писаних та неписаних норм конституції.

Відсутність у країні писаної конституції спричинює утворення особливостей конституційно-правового регулювання прав і свобод людини та громадянина. На практиці права британців регламентуються як статутним правом (Велика Хартія Вольностей 1215 p., Білль про права 1689 р., Акт про права людини 1998 р. тощо), так і прецедентним правом і конституційними угодами. У британському конституційному праві не існує загальновизнаної класифікації прав і свобод громадян на конституційні (основні) та галузеві (похідні). Насамперед, усі права і свободи людини є індивідуальними правами, які обмежуються державою та базуються на основі принципу «кожний може робити те, що не заборонено законом». [11]

Конституційно-правове регулювання інституту британського громадянства також має свої особливості. До середини XX ст. в основу регламентації питань громадянства була покладена доктрина загального права про вірнопідданство. У другій половині XX ст. були прийняті низка законів про громадянство. На сучасному етапі питання, що пов'язані з придбанням, зміною, втратою громадянства, встановлюються в Акті про громадянство 1948 р. та 1981 р. Згідно з законодавством про громадянство до громадян Великої Британії відносять таких осіб:

Ø громадян Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії;

Ø громадян британських залежних територій. [47]

Британська конституція складалася і змінювалася в результаті поступового прийняття актів в залежності від політичних потреб. Тому за юридичною силою вона мало чим відрізняється від актів британського законодавства. Вона є гнучкою, що дозволяє оперативно пристосовувати до мінливих відносин.

Конституційний контроль здійснює палата лордів.

США. Конституційне право США - складна система, яку складає сукупність федерального конституційного права та конституційного права штатів, що володіє значною своєрідністю.

Конституція США (англ. United States Constitution) — Діюча конституція США була прийнята 17 вересня 1787 р. у м. Філадельфії конвентом — свого роду установчими зборами, що складалися представників штатів — держав, якими проголосили себе в 1776 р.. Вважається першою в світі конституцією в сучасному розумінні. [46]

Конституція США — відносно короткий документ. Вона складається з преамбули, у як: говориться, що народ США приймає цю конституцію з метою створення більш досконалог союзу, твердження правосуддя і внутрішнього спокою, організації спільної оборони, сприяні загальному добробуту і волі, а також із семи досить великих статей (деякі зі статей займаю^ кілька сторінок). Більшість статей поділяються на розділи.

Найважливішими конституційними документами є також Декларація незалежності 177 р. І поправки до конституції. Вони не включаються в текст конституції, що залишаєть незмінним, а додаються до неї. На сьогоднішній день прийнято 27 поправок, остання з них — 1992 р. [47]

Конституція США відноситься до числа "наджорстких". Для прийняття поправок необхідно, щоб за неї проголосували не менше 2/3 членів обох палат Конгресу, а потім вона повинна бути ратифікована законодавчими зборами 3/4 штатів. Прийняті поправки не змінюють самого тексту конституції, а приєднуються до її тексту і розміщуються після основного тексту під відповідним номером (за час її існування було прийнято всього 27 поправок).

Відомий французький правознавець Рене Давид зазначав, що без урахування судового тлумачення, шляхом лише одного ознайомлення з текстом неможливо зрозуміти жодного положення Конституції, зокрема, вирішити питання про те, відповідає їй той чи інший закон.[9]

За висловом Р. Е. Хьюза, який очолював Верховний суд США з 1930 за 1941 р ., "Конституція являє собою те, що говорять про неї судді. Тлумачення суддями Конституції, як вже зазначалося, дозволяє пристосувати її положення до мінливих історичних умов, повідомляє їй гнучкість і еластичність [45].

Основні риси конституції США: Конституція США — перша писана конституці прогресивний документ, що вплинув на конституції багатьох країн світу. Вона закріпил утворення суверенної федеративної держави, що відбулося в результаті визвольної боротьб народу проти британської корони, проголосила принцип народного суверенітету, визначил демократичні принципи організації державності (представницьке правління, поділ влади й ін. Установила, що федеральне право має пріоритет над правом штатів. Під впливом ці конституції у світі стала поширюватися доктрина конституціоналізму.

Відповідно до реалій того часу конституція обмежувалася регулюванням відноси державної влади і людини (але переважно в судовій сфері й у рамках деяких особистих пра індивіда), а також установленням структури і взаємин вищих органів держави. У текс конституції не було статей про політичні і соціально-економічні права особистості. Політичн права були включені першими десятьма виправленнями, що одержали назва Білля про права, положення про соціальні, економічні, культурні права відсутні в тексті конституції і зара Конституція мовчазно закріплювала рабство негрів, дозволяючи голосувати за них їхні господарм — плантаторам, позбавляла виборчих прав жінок (останнє обмеження діяло до 1971 р.).

У Конституції поряд з організацією влади регулюються питання забезпечення стабільності та верховенства самої Конституції, а також фрагментарно деякі питання правового статусу людини і містяться перехідні положення. Перші три статті визначають статус федеральних органів державної влади: Конгресу (ст. I), Президента (ст. II) і Верховного суду (ст. III). Питання федералізму врегульовані в основному ст. IV. Нарешті, три заключні статті присвячені здебільшого самої Конституції. Стаття V регламентує процедуру прийняття поправок до Конституції, ст. VI містить гарантії верховенства і високого політичного авторитету Конституції (необхідність принесення присяги про її дотримання всіма парламентарями, а також посадовими особами виконавчої та судової влади країни). Що ж стосується VII ст., то вона представляє лише історичний інтерес, встановлюючи порядок ратифікації Конституції штатами, а також засвідчуючи її юридичну легітимність. [48]

Відповідно до конституції США є за формою правління президентською республікою, з формою територіально-політичного устрою — централізованою федерацією, країною демократичним державним режимом.

Декларація незалежності 1776 р. Проголошувала право народу на повстання прот гноблення, незалежність від британської корони, виходячи з концепції природних пра Декларація, а потім і конституції закріплювали деякі невід'ємні права людини — на житт волю і прагнення до щастя. Багато конституційних питань були урегульовані поправкми д Конституції. Поправки в основному носять характер доповнень. [50]

Уперше конституція США була доповнена Біллем про права (перші десять поправок прийнятим у 1789 р. І ратифікованим необхідною кількістю штатів у 1791 р. Білль про прав закріплює найважливіші політичні й особисті свободи (розглядаються нижче). Щод соціально-економічних прав у ньому говориться тільки про деякі гарантії приватної власност ніяка власність не може відбиратися для загального блага без справедливого відшкодуванн Принципове значення мають три «післявоєнні виправлення», прийняті після Громадянсько війни 1861—1865 р. Це XIII поправка (1865 р.) Про визнання колишніх рабів-негр громадянами США і про рівність прав громадян, XIV поправка (прийняте в 1966 р ратифікована в 1968 р.) Про расову і національну рівноправність громадян, про заборон позбавлення життя, волі, власності без належної судової процедури, про позбавлення пра визначених посадових осіб за участь у заколоті, про деякі питання державного боргу і X поправка (прийняте в 1869 р., ратифікована в 1870 р.) Про рівність виборчих прав громадян чоловіків. XIX поправка (прийняте в 1917р., ратифікована в 1919р.) Надала виборчі праї жінкам, XXIV — забороняють позбавлення виборчих прав за несплату податків, XXVII - забороняє сенаторам і палаті представників збільшувати розмір своєї платні. Інші поправк стосуються способу обрання президента і сенаторів, наступності влади у випадку дострокової припинення своїх повноважень президентом, окремих питань правосуддя і т.д.Поправки, як конституція, багато в чому мають прагматичний характер.[46]

 

Висновки ло Розділу 3

Отже, нами було розглянуто деякі окремі сфери права Сполучених Штатів Америки та Великобританії.

Варто зазначити, що не дивлячись, що зазначені держави складають єдину правову сімю, законодавство у окремих сферах відносин відрізняється. Це зумовлено особливостями історії розвитку та етнічними аспектами.

Аналізуючи, розглянуті сфери права можна зазначити, що відмінності останніх зумовлені різницею федерального устрою у США та протилежного у Великобританїї та істотними особливостями історії розвитку права даних країн та територіальною етнічністю.

Важливим фактом є те, що англійські та американські юристи, які брали участь в процесі становлення і розвитку права, керувалися майже виключно інтересами юридичної практики. Звідси велика повага до звичаїв (загальному праву), якими ця практика закріплювалася..

⇐ Предыдущая12345678910

Поделиться: