Стаття 38. Участь у справі представника

1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивіль­ ній справі особисто або через представника.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі пред­ ставника.

Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компе­ тенції через свого представника.

1. Представництво у цивільному процесі — це правовідносини, в силу яких пред­ставник здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах особи, яка бере участь у справі, з метою захисту її прав.

Представників у процесі можуть мати сторони, треті особи (із самостійними ви­могами чи без таких), особи, які відповідно до закону захищають права чи інтереси інших осіб. *

Процесуальний інститут представництва є відносно самостійним щодо представниц-

152

Стаття 38

. яке є в цивільному праві. Процесуальне представництво, зокрема, відрізняється наступним:

а) процесуальне представництво здійснюється в межах цивільної справи, що роз-
лядається судом;

б) метою процесуального представництва є надання особі, яка бере участь у справі,
помоги у захисті прав та інтересів та реалізації її процесуальних прав;

в) допускається так зване подвійне представництво, коли, наприклад, законний
редставник доручає ведення справи договірному;

г) у процесі разом із представником може брати участь, а іноді навіть повинен до-
іритель (у справах щодо усиновлення — ст. 223 Сімейного кодексу України);

д) повноваження представника визначаються процесуальним законом, але можуть
■ утн обмежені довіреністю.

Тобто цивільно-процесуальне представництво відрізняється від цивільного функці-ми і змістом правовідносин, підставами їх виникнення. ЦПК України відносить представника до числа осіб, що беруть участь у справі, н має юридичну заінтересованість (процесуального характеру) і є самостійною про­цесуальною фігурою.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі пред-
гавника. Процесуальний представник не заступає сторону у цивільному процесі (за
ннятком законних представників — батьків, опікунів, піклувальників), а діє поряд
нею, на захист ЇЇ суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста

часть у справі громадянина чи органу управління юридичної особи не є перешкодою

для реалізації ними права мати у цій справі представника.

Захист у суді прав та інтересів недієздатних чи обмежено дієздатних громадян: німи батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками не позбавляє таких юмадян права мати «субпредставника» (договірного представника), оскільки вони

ямі є законними представниками зазначених осіб (ч. 5 ст. 39 ЦПК).

3. Частина 3 коментованої статті передбачає, що юридичних осіб представляють
: ні органи, що діють у процесі у межах повноважень, наданих їм законом, статутом

чи положенням.

Слід зазначити, що повноваження керівників організацій, підприємств, установ, : трі виступають як одноосібні органи юридичної особи, стверджуються документами, піо посвідчують їх службове становище, і обов'язково повинні бути представленні до суду, оскільки є підставою для їх допуску до участі у справі.

Стаття 92 ЦК у частині 1 зазначає, що юридична особа набуває цивільних прав та юв'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих докумен-в та закону. Тому набувати цивільних процесуальних прав та обов'язків вони можуть також через свої органи. Дане правило свідчить про те, що органи юридичних осіб не є: у довими представниками, здійснювані ними дії є діями самої юридичної особи, оскільки рган юридичної особи і сама юридична особа становлять єдиний суб'єкт права. Представляти інтереси юридичних осіб у цивільному процесі можуть також і пред­ставники за договором.

З моменту призначення комісії з припинення юридичної особи до неї переходять ювноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. З ст. 105 ЦК України).

Ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів правління) банкрута, а тому є законним представником (ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р.).

153

РОЗДІЛІ. Глава 4

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника. Наприклад, при представництві держави у Європейському Суді з прав людини участь у справі бере Міністерство юстиції України.

Інтереси Кабінету Міністрів України у судах загальної юрисдикції представляє Мі­ністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р.).

Міністерство юстиції України виступає як представник інтересів Президента Укра­їни, утворених ним для здійснення своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб та Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України та іноземних держав або міжнародними судовими органами та установами (п.п. 43 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, Затвердже­ного постановою КМ України від 14.11.2006 р. № 1577).

і і '. І -

Стаття 39. Законні представники

1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до ві­сімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть за­хищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

 

4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

1. У навчальній і науковій цивільно-процесуальній літературі, залежно від під­
стави виникнення, процесуальне представництво поділяється на законне і договірне.
Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі
закону, адміністративного чи судового акта за наявності таких юридичних фактів:
спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо. Воно здійсню­
ється батьками, опікунами, піклувальниками. На його виникнення згоди цих осіб
не потрібно.

Особливістю законного представництва є те, що представнику не потрібно згоди особи, яку вони представляють, на вчинення тих чи інших процесуальних дій.

2. Законний представник компенсує відсутність цивільної процесуальної дієздат­
ності у малолітньої або недієздатної особи і виступає в процесі на захист її інтересів.
При цьому слід звернути увагу, що стороною (третьою особою) є сам малолітній або
недієздатний як учасник спірних правовідносин.

У судовій практиці мають місце випадки, коли замість дітей позов пред'являється безпосередньо до їх батьків як відповідачів або ж батьками в інтересах своїх дітей як позивачами. Така практика видається неправильною, оскільки фактично відбувається безпідставна підміна суб'єкта, права та інтереси якого захищаються судом.

На наш погляд, у таких випадках стороною слід зазначати безпосередньо мало-

154

Стаття 39

літню особу або недієздатного, а для захисту інтересів цих осіб залучати законного представника.

3. Стаття 39 ЦК визначає, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлю­вати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (стаття 41 ЦК). Отже, процесуальні права недієздатної особи реалізує опікун як його законний представник.

4. Відповідно до ст. 36 ЦК суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної осо­би, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклу­вання. Права та інтереси таких осіб та неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати у суді відповідно їхні піклувальники, батьки, усиновлювачі чи інші особи, визначені законом.

У коментованій статті зазначено, що суд може залучити до участі в таких справах (тобто у справах, в яких беруть участь законні представники) неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. На наш погляд, редакція цієї норми є некоректною, оскільки йдеться не про залучення (неповнолітній або обмежено дієз­датний вже є особою, яка бере участь у справі, оскільки в його інтересах або до нього пред'явлено вимогу), а про визнання участі цієї особи у справі обов'язковою.

5.\У випадках, прямо передбачених законом, особа, яка має законного представника, сама може звернутися до суду. Так, ЦК надає право обмеженій у цивільній дієздат­ності особі звернутися до суду у разі відмови піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових (ст. 37).

Відповідно до ст. 18 СК кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнад­цяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

6. Законним представником безвісно відсутнього є опікун, який призначається для
опіки над, .майном.^Відповідно до ст. 44 ЦК на підставі рішення суду про визнання
фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання/опи­
сує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи
або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої
невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про
визнання її безвісно відсутньою.

Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опі­кун, призначений для опіки над її майном. Суд повинен перевірити, чи дійсно особа визнана безвісно відсутньою і чи призначений опікун для опіки над її майном.

7. Законним представником спадкоємців, які ще не прийняли спадщину, є викона­вець заповіту або особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.!

8. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотарі­уса, — відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Витрати

155

РОЗДІЛ І. Глава 4

на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині. Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за за­коном, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини (ст. 1283 ЦК).

9. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком, коли псевдо­нім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство (ч. 4 ст. 11 Закону «Про авторське право та суміжні права»).

У зв'язку з цим позов на захист прав такої особи як представник пред'являє ви­давець. У таких випадах суд не вправі вимагати розкриття імені автора. Якщо автор не розкриває свого імені та не бере участі у справі, а видавець підпадає під визначення суб'єкта, зазначеного в статті 1 ГПК, то такий спір, залежно від суб'єктного складу, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Якщо автор такого твору не розкриє своє ім'я або не заявить про своє авторство до вирішення справи по суті, суд ухвалює рішення про задоволення позову на користь видавця, який у подальшому передає стягнуте за рішенням суду автору або іншій особі, якій належать авторські майнові права на відповідний твір (п. 9 постанови Пленуму ВС України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»).

ч 10. При поширенні недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб з відповідним позовом до суду вправі звернутися їх законні представники. Якщо поширено недостовірну інформацію про особу, яка померла, з відповідним позовом вправі звернутися члени її сім'ї, близькі родичі та інші за­інтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: характер свого зв'язку з осо­бою, щодо якої поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду (п. 6 постанови Пленуму ВС України від 27.02.2009 р. -А£ 1-^Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юри­дичної особи).

11. Законне представництво припиняється одразу, як тільки відпала передбачена
законом підстава, з якої воно виникло. Так, повноваження батьків як законних пред­
ставників припиняються з моменту досягнення дитиною повноліття. Надалі батьки
можуть брати участь у процесі лише за згодою дитини та на основі наданих їм повно­
важень.

Водночас, відповідно до ст. 154 СК батьки мають право звертатися до суду за за­хистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

12. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
Надання представнику повноважень щодо укладення від імені малолітніх та підопічних
мирової угоди, відмови від позову, визнання позову може істотно вплинути на майновий
стан довірителя. Тому, на нашу думку, законні представники не можуть надавати такі
повноваження без згоди органу опіки та піклування. З метою запобігання порушенням
прав та інтересів дітей суд повинен з'ясувати обсяг повноважень представника дитини,
думку органу опіки та піклування та пересвідчитися в тому, що відмова від позову чи
його визнання, мирова угода не суперечать інтересам дитини.

156

Стаття 40

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: