Свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

 

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

4. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повно­ важення адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

(Частина четверта статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453- VI від 07.07.2010)

5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені
суддею, приєднуються до справи.

(Частину шосту статті 42 виключено згідно із Законом № 2453-УІ від 07.07.2010)

1. Представник не може допускатися до участі у справі за відсутності документів, що підтверджують його повноваження або якщо вони належно не оформлені. Слід мати на увазі, що відсутність належно оформлених документів на представництво може бути підставою для скасування рішення, якщо в процесі брала участь така особа.

Якщо неналежно оформлені документи на представництво були виявлені на стадії порушення цивільної справи, то суд виносить ухвалу про повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК).

161

РОЗДІЛ І. Глава 4

Якщо помилково така заява була прийнята судом, то він зобов'язаний залишити її без розгляду (ст. 207 ЦПК). У позивача є можливість подати таку саму позовну заяву в майбутньому.

2. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для
представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦЮ. У цивільному процесі довіре­
ність — це документ, який надає право на здійснення процесуальних дій. Розрізняють
постійні довіреності — де зазначено право особи на вчинення усіх процесуальних дій
у всіх цивільних справах, і разові — вчинення процесуальних дій у конкретній справі.

Строк довіреності встановлюється у самій довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає свою чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ст. 247 ЦК).

3. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально (ст. 35 — 38
Закону України «Про нотаріат») або посадовою особою організації, в якій довіритель
працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням
суду, або за місцем його проживання.

Порядок посвідчення такої довіреності та форму довіреності законом не визна­чено. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» не ре­гламентує порядку посвідчення довіреностей посадовими особами за місцем роботи, навчання або проживання.

. На нашу думку, вимогу про посвідчення такої довіреності можна вважати дотрима­ною, якщо текст довіреності відповідає вимогам закону, зокрема містить дату, назву документа, прізвище, ім'я та по батькові довірителя та представника (повіреного), а також відмітку довільної форми про посвідчення цієї довіреності відповідною по­садовою особою (не обов'язково навіть керівником організації). Плати за посвідчення довіреностей за місцем роботи, навчання або проживання (на відміну від нотаріального посвідчення) законом не передбачено.

4. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи,
уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з відбитком печатки юри­
дичної особи.

Представник юридичної особи може засвідчити надані йому права документами, що підтверджують службове становище керівника і його повноваження. Зазвичай службове становище перевіряють за посвідченням, протоколом про обрання на посаду, наказом про призначення, витягом з реєстру підприємств та організацій України або витягом з торгового, банківського реєстру іноземної держави.

Повноваження керівника як представника юридичної особи перевіряються за стату­том. Особливу увагу слід звертати на перевірку повноважень службових осіб юридичної особи, які не є керівником її виконавчого органу — заступників керівника, керівників структурних підрозділів тощо.

Якщо в статуті не має спеціальних норм щодо повноважень представляти інтереси юридичної особи в суді, то в силу закону такі повноваження мають лише керівники виконавчого органу.

Якщо правова позиція кількох представників у справі не співпадає або суперечить одна одній, то суд повинен надавати перевагу діям, які вчиняються представником, повноваження якого ґрунтуються безпосередньо на законі та статуті.

5. Повноваження адвоката як представника можуть також (окрім довіреності)
посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або
договором.

Закон України «Про адвокатуру» передбачає дві форми діяльності адвоката: інди-

162

Стаття 43

відуально та у складі об'єднань. Але коментована стаття зазначає, що ордер посвідчує повноваження адвоката як представника лише тоді, коли він виданий адвокатським об'єднанням. У свою чергу; ' ордер-, виданий адвокатом, який працює індивідуально, ве є документом, який посвідчує його повноваження.

її До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окре­мих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. Цей документ? доказом обсягу повноважень адвоката як представника. ВС України звертав увагу на те, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені не у виданому ордері, а в довіреності чи договорі.

З метою забезпечення конфіденційності договору суду надається лише витяг з нього, з якому зазначаються сторони (вступна частина), предмет договору (щоб можна було з'ясувати, що договір стосується саме цієї справи), а також та частина договору, яка стосується повноважень адвоката як представника. Витяг повинен відповідати оригіналу договору. Такий витяг з договору засвідчується підписом сторін договору — керівника адвокатського об'єднання і довірителя.

Оскільки витяг з договору додається до ордера адвоката, а ордер видають лише адвокатські об'єднання, можна дійти висновку, що зазначена вимога поширюється лише на тих адвокатів, які є членами відповідних професійних об'єднань. Натомість, адвокати, які не є членами таких об'єднань, подають договір, а не витяг з нього. Такий підхід не має достатніх підстав. Вважаємо, що процесуальні повноваження такого ад­воката теж мали б засвідчуватися витягом з договору, адже принцип конфіденційності відносин з клієнтом поширюється на усіх адвокатів, незалежно від організаційної форми їх діяльності.

Коментована стаття не передбачає, який саме договір з адвокатом є документом, що підтверджує його повноваження. Це може бути договір доручення, договір про надання інформаційно-консультаційних послуг або інший договір, який передбачає виконання представницьких функцій.

Слід мати на увазі, що адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки безпосередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи не­дієздатного клієнта. Тому договір повинен бути підписаний відповідною особою.

6. ЦПК вимагає, щоб оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднувалися до справи. Ці документи пред'являються суду до початку судового засідання і передаються суду для огляду. На нашу думку, допусти­мим є посвідчення копій цих документів не лише суддею, але й нотаріусом.

7) Закон не допускає надання повноважень представникові за усною заявою дові­рителя, яка заноситься до журналу судового засідання, як це було раніше. Зазначена особа може брати участь у процесуальному статусі особи, яка надає правову допомогу (див. коментар до ст. 12 ЦПК).

Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом

1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або об­меженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд

163

РОЗДІЛ І. Глава 4

рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданії йому довіреності.

2. Зміст судового представництва у цивільному процесі складають процесуальні
дії, наслідки яких поширюються на довірителя. Саме тому довіритель визначає обсяг
повноважень і доручає представнику ведення справи. Він має право обмежити коло
повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії. Такі обмеження по­
винні бути застережені у виданій йому довіреності.

Законом не передбачено, як зазначити обмеження щодо окремих повноважень представника, якщо він є адвокатом і діє на підставі ордеру. Адже ордер не містить переліку повноважень, як і не містить підпису особи, яку представляє адвокат (зразки ордера на ведення справи затверджені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України). Тому ордер лише засвідчує право адвоката на на­дання правової допомоги у суді. Саме тому, окрім ордера, подається витяг з договору (ч. 4 ст. 42 ЦПК).

3. Відповідно до ст. 248 ЦК підставами припинення представництва за довіреністю є:
закінчення строку довіреності; скасування особою, яка її видала; відмова представника
від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка
видала довіреність або якій такий документ був виданий; у разі смерті, оголошення
померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження цивільної ді­
єздатності особи, яка видала довіреність або особи, якій вона видана.

Особа, яка видала довіреність, може у будь-який час її скасувати. Умови та на­слідки скасування довіреності зазначені у статті 249 ЦК.

Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіре­ністю. Він зобов'язаний повідомити про це довірителя. Єдиний виняток передбачений статтею 250 ЦК: представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визна­чені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або вони спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Умовам припинення представництва присвячено окремі норми Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 40 Правил клієнт може в будь-який час і з будь-яких при­чин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку. Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права. Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати угоду з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого ви­конання його доручення, з'ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розі­рвання угоди, і якщо вони пов'язані з помилковим уявленням клієнта про'хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, — пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження угоди, якщо це об'єктивно відповідає інтересам клієнта.

У свою чергу, відповідно до ст. 41 Правил, адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності таких умов:

1) клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення;

2) у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;

3) чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про на­дання правової допомоги певного виду.

Без дотримання умов, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, ад­вокат може достроково розірвати угоду з клієнтом за однієї з наступних обставин:

1) клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законо­давства і відмовляється припинити їх вчинення, незважаючи на роз'яснення адвоката;

166

Стаття 44

2) клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для по­легшення вчинення злочину;

) клієнт, незважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, ий через нові або нововиявлені обставини є об'єктивно недосяжним; ) клієнт грубо порушує обов'язки, взяті ним на себе згідно з угодою про надання іравової допомоги;

) належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються кіч усупереч порадам адвоката;

6) клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

7) клієнт не погоджується погашати фактичні видатки у випадку, передбаченому тиною третьою статті 34 Правил, якщо вони є необхідними для подальшого ви­тання доручення;

 

8) фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним юм продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов'язаний йти всіх доступних йому заходів для запобігання ущемленню законних інтересів ієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;

9) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

У всіх випадках розірвання угоди за ініціативою адвоката він зобов'язаний попе­редити про це клієнта, пояснити йому причини розірвання угоди, пересвідчитись, що зони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть гти усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.

Угода про надання правової допомоги може бути в будь-який час розірвана за вза­ємною згодою адвоката і клієнта за умови, що клієнту повідомлено можливі наслідки розірвання угоди дня перспективи виконання його доручення.

Відповідно до ст. 44 Правил при розірванні угоди (незалежно від причин) адвокат зобов'язаний:

1) повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для пога­шення видатків, пов'язаних з виконанням доручення;

2) поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення. Це правило не поширюється на випадки розірвання угоди адвокатом з підстав грубого порушення клієнтом зобов'язань, прийнятих на себе згідно з угодою, що виразилося у відмові від сплати або фактичній несплаті гонорару в повному обсязі.

4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за до­віреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні. Про це слід в першу чергу повідомити особу, повно­важення якої обмежуються чи припиняються. Це повинна зробити особа, яка припиняє або обмежує представницькі повноваження. Якщо такого повідомлення не надійшло, то усі негативні наслідки дій, вчинених представником з перевищенням повноважень або без таких, покладаються на довірителя.

Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

167

РОЗДІЛІ. Глава 4

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: