Стаття 64. Письмові докази

1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службо­
вого або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини,
які мають значення для справи.

2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію
письмового доказу, суд, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право
вимагати подання оригіналу.

1. Письмовими доказами називаються виконані будь-яким способом письмові знаки, що поєднані у відповідну систему та структуру та в яких виражені думки, що вміщу­ють інформацію про обставини, які мають значення у справі.

Письмові докази класифікуються за такими ознаками: -

— за суб'єктом формування;

— за характером змісту;

— за формою закріплення;

— за засобом формування;

За суб'єктом формування письмові докази поділяються на офіційні та неофіційні. Офіційні — це документи, які виходять від державних органів, установ, підприємств, службових осіб та громадських організацій. Неофіційні — це документи, які виходять від громадян.

Розмежування письмових доказів на офіційні та неофіційні зумовлює неоднаковий порядок їх дослідження. Дослідження офіційних документів потребує з'ясування на­явності повноважень осіб, які видали документ, дотримання відповідної форми скла­дання документів та перевірки істинності відомостей, що містяться у цьому документі. Дослідження неофіційних документів допускає перевірку істинності відомостей, які в них містяться.

До офіційних документів, зокрема, належать документи органів влади, місцевого самоврядування, службових осіб та інших.

216

Стаття 64

На практиці виникає запитання, чи може протокол допиту свідка у криміналь­ній справі бути • письмовим доказом у цивільний справі? У науковій літературі роз'яснюється, що протокол допиту, який містить фактичні дані про обставини, на яких інша сторона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, повинен бути оцінений судом на предмет належності, допустимості та достовірності, а також на достатність і взаємний зв'язок з іншими доказами у справі. І у випадку виявлення обставин, що заслуговують на увагу, вказана особа може бути викликана до суду для допиту як свідок в цивільній справі*.

До неофіційних документів належать листування ділового та особистого характеру, різні записи, щоденники, рукописи тощо.

За змістом письмові докази поділяються на розпорядчі та інформаційні. Розпоряд­чі докази визначаються як документи, які містять вираження волі. До розпорядчих потрібно віднести акти органів державної влади і державного управління, місцевого самоврядування, накази керівників установ, підприємств та організацій та інші. Ін­формаційні документи містять відомості про певні факти.

За формою виконання письмові докази поділяються на документи простої письмової та кваліфікованої форми**.

До письмових доказів простої письмової форми належать документи, що не перед­бачають певних особливих вимог до їх форми та змісту, як умови їх дійсності.

Так, відповідно до статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у пись­мовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у лис­тах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку і якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Щодо письмових доказів кваліфікованої форми, то до них належать документи, для яких законодавством установлено певні особливі умови їх дійсності. До таких умов, зокрема, можуть належати вимоги щодо нотаріального посвідчення документів.

Так, відповідно до статті 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єди­ного майнового комплексу, жилого будинку або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 719 ЦК договір дарування нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 732 ЦК передбачає письмову форму договору ренти з обов'язковим нотарі­альним посвідченням, а у випадку передачі нерухомого майна під виплату ренти — також і державну реєстрацію такого договору.

До письмових доказів кваліфікованої форми слід відносити не лише ті, які під­лягають нотаріальному посвідченню, ай ті, для дійсності яких необхідна наявність спеціальних реквізитів.

Так, наприклад, відповідно до статті 246 ЦК довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими докумен­тами, та скріплюється печаткою юридичної особи. Відповідно до ч. 2 статті 42 ЦПК довіреність від імені фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадо­вою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

За способом створення письмові докази також поділяються на оригінали та копії.

2. Письмові докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь

* Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний про­цес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції. Серія «Судова практика». — Харків: Харків юридичний. 2008. - С. 149. ** Штефан М. ЇЇ. Цивільний процес. - К., 2001. - С. 286 - 288.

217

РОЗДІЛ І. Глава 5

у справі, а також за їх клопотанням витребовуються судом у порядку забезпечення доказів (ст. 133, 134 ЦПК).

Порядок дослідження письмових доказів передбачено статтею 185 цього Кодексу.

Певні особливості встановлені законодавством для таких письмових доказів, як особисті папери, листи, записи телефонних розмов, телеграм та інших видів корес­понденції, їх таємниця охороняється Конституцією України (стаття 31). Саме тому для них установлено особливий порядок дослідження в цивільному процесі. Так, від­повідно до статті 186 ЦПК такі письмові докази можуть бути оголошені та досліджені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ЦК. ЦК (стат­ті 303, 306) визначає, що ознайомлення з особистими паперами можливе лише за зго­дою осіб, яким вони належать, а листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися лише за згодою особи, що їх направила та адресата.

3. Письмові докази подаються, як правило, в оригіналі. Однак практично завжди сторони подають копії, а оригінал пред'являються на вимогу суду, якщо про це за­явлене клопотання.

Частина 2 статті, що коментується, передбачає, що суд може вимагати подання оригіналу за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Можна припустити, що з власної ініціативи суд цього робити не може.

Особа, яка заявляє клопотання про витребування оригіналу, може, зокрема, по­кликатися на необхідність переконатися у справжності копії. Оригінал документа слід обов'язково витребовувати також для наступного проведення графологічної екс­пертизи.

Оригінал витребуваного судом документа долучається до справи. Разом з тим, якщо вилучення оригіналу документа може призвести до порушення прав та інтересів осо­би — власника документа, то допускається огляд оригінала в судовому засіданні та долучення до справи лише завіреної судом копії цього документа. Наприклад, якщо розглядається спір про розірвання договору оренди та виселення, а доказом у справі є правовстановлюючі документи позивача на приміщення, то вилучення у нього ори­гіналів цих документів і долучення їх до справи зробить неможливим розпорядження нерухомим майном та надання його в користування.

Стаття 65. Речові докази

1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

2. Речовими доказами також є магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для спра­ви.

1. Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, речовими доказами є предмети матері­ального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення у справі.

Вони виступають у первинному вигляді та сприймаються візуальним шляхом або їх зміст може бути встановлений за допомогою експертизи. Похідні речові докази застосовуються в обмежених випадках у вигляді копії, зліпки, відбитки зовнішніх, поверхових властивостей первинних речових доказів. Отже, у речових доказах по­єднуються, як правило, процесуальна форма і джерело відомостей про факти.

Речові докази в судовій практиці в цивільних справах використовуються обмежено і в основному виступають як предмети спору. «Непопулярність» інших речових до­казів зумовлена тим, що законом не передбачено процесуальної форми їх виявлення

218

Стаття 65

та фіксації..Тому сторона, яка подає докази, як правило, не може довести, що саме цей речовий доказ є належним.

2. Щодо порядку зберігання речових доказів див. коментар до ст. 139 ЦПК.
Щодо огляду речових доказів у місці їх знаходження див. коментар до ст. 140 та

141 ЦПК.

Порядок повернення речових доказів, визначено статтею 142 Кодексу.

Порядок огляду речових доказів у судовому засіданні встановлено статтею 187 ЦПК.

3. Частина 2 статті, що коментується, до речових доказів відносить також магнітні,
електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про об­
ставини, що мають значення у справі.

Порядок відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису та їх дослідження ви­значено статтею 188 ЦПК.

4. Окремі питання роботи з речовими доказами визначено Інструкцією з діловодства
в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністра­
ції України від 27.06.2006 р. № 68, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України
24 липня 2006 р. за № 860/12734

Для зберігання речових доказів у суді обладнується спеціальне приміщення (схови­ще) зі стелажами, решітками на вікнах, оббитими металом дверима, охоронною та проти­пожежною сигналізацією. У разі відсутності такого приміщення виділяється спеціальне сховище (сейф, металева шафа достатнього розміру). Для роботи з речовими доказами (зберігання, обліку тощо) наказом голови суду призначається працівник апарату суду.

Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів можливий лише в присутності працівника апарату суду, відповідального за роботу з ними. У разі його відсутності, доступ до приміщення (сховища) можливий тільки в присутності голови суду, у якого повинен бути дублікат ключа від цього приміщення (сховища). У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв'язку з чим і які саме об'єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені в ньому. Акт передається працівникові апарату суду, на якого наказом голови суду покладені обов'язки щодо роботи з ре­човими доказами, для внесення відповідних записів у Книгу обліку речових доказів.

Для обліку речових доказів у суді ведеться Журнал обліку речових доказів, який зберігається в особи, відповідальної за роботу з речовими доказами. Ведення Журналу обліку речових доказів здійснюється за правилами ведення документів суворої звітнос­ті. Кожний аркуш Журналу нумерується, Журнал прошнуровується і скріплюється гербовою печаткою, а також підписом голови суду.

Усі речові докази, що надходять до суду, реєструються в день їх надходження.

Речові докази в цивільних чи адміністративних справах, що подані сторонами, ін­шими учасниками процесу чи витребувані судом, зберігаються в справі або за окремим описом здаються працівником апарату суду до камери схову речових доказів суду. Після набрання рішенням законної сили речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речові докази.

Про рух речових доказів у справі працівник апарату суду робить відповідні за­писи в Журналі обліку речових доказів. До матеріалів справи долучаються акти про знищення речових доказів, розписки осіб, яким повернуто речові докази, виконавчі листи, постанови у справах про адміністративні правопорушення разом з відмітками про повне виконання судового рішення.

Акти про знищення речових доказів, долучені до матеріалів судових справ, повинні обов'язково затверджуватися керівником органу (установи, підприємства), що проводив знищення, з відбитком гербової печатки органу (установи, підприємства).

Використання речових доказів для службових чи інших потреб категорично заборо-.

219

РОЗДІЛ І. Глава 6

нено. Також категорично забороняється працівникам апарату суду проводити реаліза­цію і придбання речових доказів, предметів конфіскації та брати участь у прилюдних торгах щодо конфіскованого майна.

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: